Останнім часом у Тернополі активізувалися різні псевдоактивісти. Вони займаються так званим «економічним рекетом», самопіаром, піаром своїх маргінальних партій з метою заробити гроші та потрапити хоча б до якої-небудь ради.

10 000 грн. — на листівки та оплату «тітушок»

Фактично ці псевдоактивісти почали активно пресингувати тернополян. Зокрема, нещодавно намагалися зірвати сесію міської ради Тернополя, а 6 листопада, в понеділок, планували увірватися у приміщення Тернопільського національного педагогічного університету та зірвати навчальний процес з метою вчинення фізичного та морального тиску на декана історичного факультету. За попередньою інформацією, цю акцію профінансувала представниця однієї з маргінальних партій, така собі бізнес-вумен, якій не сподобалося, що декан історичного факультету (який є депутатом міської ради) проголосував (як і більшість депутатів) за заборону експлуатації котелень на будь-якому альтернативному паливі до отримання належних екологічних висновків. А вся причина у тому, що саме фірма цієї пані займається гуртовим продажем деревини, в т.ч. і деревними пелетами для котелень. Тому таке рішення міської ради – це удар по її бізнесу, а щоб цього не сталося, й була організована акція, яка обійшлася, як мінімум, у
10 000 гривень, що пішли на друк якісних листівок з дорогого паперу та оплату найнятих «тітушок».

Головна мета — дискредитація за методикою Путіна

Судячи з усього, у Тернополі вже сформувалася група так званих псевдоактивістів, які, одначе, називають себе «голосом громади». Насправді ж вони лише експлуатують гарне слово «громада» заради власних інтересів, а з громадою як такою не мають нічого спільного. Більше того, їхня головна мета – очевидно, дискредитувати сам громадський рух у Тернополі.

Тут напрошується пряма аналогія з медведчуківсько-путінським рухом «Україн-
ський вибір», який почав діяти в Україні ще з 2012 року. Як відомо, українофоб і кум Путіна Віктор Медведчук у діяльності своєї організації активно використовував терміни «народовладдя», «народний вибір» та тему місцевих референдумів. Тобто навмисно дискредитував добру ідею українського вибору та народовладдя. Вдумаймося: який може бути український вибір, якщо «Український вибір» – це Медведчук?!

Так і в Тернополі. Які можуть бути справжні громадські активісти – якщо згадані псевдоактивісти займаються «економічним рекетом» підприємців та політичним шантажем місцевої влади за методикою Медведчука?!

Хто такі псевдоактивісти?

Постає слушне питання: хто ж займається псевдоактивізмом у Тернополі? Це — політики-невдахи, представники деяких дрібних політичних партій, які на минулих виборах не потрапили у представницькі органи влади, однак «ідея-фікс» за будь-яку ціну прорватися хоч до якої-небудь ради у них залишилася. А позаяк опинились «за бортом», то з прицілом на майбутнє перейшли у громадський сектор, хоча справжній громадський активіст не може перебувати у жодній із політичних партій.

До речі, на останніх виборах в об’єднані територіальні громади (ОТГ) ці ділки теж провалилися. Тому, щоб мати хоч якісь шанси на прохід до влади надалі, вони намагаються активізувати свою діяльність, здобути хоч мінімальну популярність та ще й заробити гроші на вибори.

Як заробляють псевдоактивісти?

Звичайно, здобуття популярності вимагає багато зусиль, часу і грошей. В той час, коли більшість тернополян на роботі – хтось вчить дітей, хтось лікує людей, працює на ринку, — ці ділки «працюють» на акціях. На які ж кошти тоді вони живуть? Як сім’ї годують? В переважній більшості ці особи ніде не працюють, а займаються так званим «громадським рекетом» – шантажують підприємців та місцеву владу. Ця пошесть в останні роки стала дуже поширеною в усій Україні.  Псевдоактивісти шантажують усіх, кого тільки можна, – від великих забудовників та посадовців до власників яток чи кіосків. Відповідно й плату вимагають залежно від статків підприємця чи статусу посадовця. Треба визнати, діють вони нахабно і професійно. У кожної з таких операцій є чіткий план та розподіл ролей між виконавцями: є крикуни, є «тітушки», є навіть псевдовчені, хоча й без жодних наукових ступенів.

Як тактично діють псевдоактивісти?

У політичній площині активісти-заробітчани виступають проти всього: проти екологічно чистої та дешевої енергії для тернополян, проти спортивної школи, де безкоштовно будуть вчити дітей, проти нового дитсадочка, проти нової церкви… Стратегія проста: говорити на добре – погане, протиставляти себе міській владі, займатися голим популізмом, стати «опозицією», адже таким чином найлегше дурити людей. Все, як вчить великий кум Путіна Медведчук.

Як відрізнити псевдоактивістів від справжніх активістів?

Головна відмінність між псевдоактивістами та справжніми громадськими активістами у тому, що останні ніколи не будуть шантажувати, тиснути та фізично впливати на представника своєї громади. Вони — захисники громади, а не агресори. Вони ніколи не водять за собою спортивних «тітушок» з кастетами у кишенях. Тому псевдоактивісти не мають жодного стосунку до громадського руху. Це — «вовки» у «громадській шкурі», які шантажують та залякують тернополян. А отже, й реакція на їхні дії має бути такою ж, як у студентів-істориків з ТНПУ, які 6 листопада не пустили цих аферистів у навчальний заклад і захистили свого декана зі скандуванням «Геть!».

Микола Савченко