Похорон дідуся Мирона Пирча із села Юськівці Лановецького району ледь не став фатальним для його 10-річного онука Руслана. Недільного ранку, 12 травня, в оселі сталася пожежа через… свічку. У помешканні готувалися до похорону. Поки дружина покійного Тамара поралася по господарству, а син Юрій пішов домовитися про катафалк, сталося непередбачуване. Від свічки, яку залишили запаленою, спалахнула труна.

За лічені хвилини вогонь охопив усю кімнату і поширився в сусідню, де в той час спав Руслан. Хлопець різко прокинувся від сильного тріску. Вихід був заблокований вогнем. Він усе ж спробував рятуватись — скрутився на підлозі й заховав долонями обличчя. За мить-другу знепритомнів від чадного газу. Добре, що в той час рідні побачили, що горить хата, і кинулися рятувати Руслана. Вибили вікно в кімнаті, пробралися в приміщення і винесли хлопчика. На вулиці привели його до тями і викликали швидку допомогу. Вогонь безжально обпалив дитину. Два дні Руслан лежав у реанімації Тернопільської обласної дитячої лікарні, нині — у хірургічному відділенні.

— Батько з хлопчиком у лікарні, дідуся поховали того ж дня, — повідомив староста села Юськівці Михайло Кутрань. — Пан Юрій сам виховує сина змалку, дружина позбавлена материнських прав. Руслан любить батька, слухає його. Прикро, що сталася біда… Того ранку о 6-ій годині я заходив попрощатися з покійником, а перед 8-ою мені сказали про пожежу. Все через необережність. Русланчик — розумник, грає на трубі, мав виступати тієї неділі разом з батьком на святкуванні 35-річчя нашого духового оркестру.

Журналістка «НОВОЇ…» провідала Руслана у лікарні. У нього 10 % опіків, обпечені руки, ноги, живіт, спина, обличчя… Дихальні органи не пошкоджені. На день з ним залишилася тітка Наталя, батько поїхав додому повирішувати усі справи, адже житло згоріло, знищені документи, одяг. Русланчик навіть не мав у чому їхати до лікарні. Сусіди дали зі своєї дитини спортивний костюм, футболку.

— Головне, що син живий, все решту помалу відновимо, — каже пан Юрій. — Пересадку шкіри наразі не потрібно робити, будемо лікуватись.

— Русланчик допізна сидів біля дідуся, потім пішов спати, — розповіла пані Наталя. — Наступного дня після обіду мав бути похорон, бо я їхала з Польщі, мій син — з Одеси. Юрій пішов по машину, а мама погнала корову на пасовисько. У хаті були інші люди, залишили свічку… Можливо, протяг поніс вогонь. Труна горіла… Знищені шафи, тумбочки, телевізор сплавився…

— Побачив дим і ліг на підлогу. Знаю з кіно, що так треба робити… Далі не пам’ятаю…  — згадує Руслан.

Односельчани нині збирають гроші на лікування хлопчика. Родина живе скромно, тож для них цінна кожна копійка.

Звертаємось до небайдужих краян допомогти цій родині.
Кошти можна відправити на рахунок у «Таскомбанку»: 5366395400036654 (Пирч Юрій)

 Одяг для хлопчика можна принести до обласної дитячої лікарні у відділ хірургії 

Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом