Ще холонуть слова
У твоїх нерозкритих
конвертах,
І дорога розлук
Наше «ми» не вертає назад.
Я — хвилина твоя.
Ще повторює пам’ять
уперто.
Тільки ти поверни,
Поверни мені той листопад.
Хай тепер, як тоді,
По алеях дубового гаю
Міріади листин
Як стривожені птахи
летять.
Я не кличу тебе,
У минуле стежок не питаю.
Тільки ти поверни,
Поверни мені той листопад.
Твої доторки рук,
Твій цілунок найперший,
несмілий.
І найкращі слова.
Ні. Не зміг би я іншій віддать,
Але є ще одне, що належить
одному мені лиш,
Тож прошу, поверни,
Поверни мені той листопад
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: вірші
