У неділю, 9 жовтня, хлопець вирушив до нашого міста електричкою о 16.48 год. і… пропав. Микита другий місяць навчається у ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» у Збаражі. Раніше добирався до коледжу зі старшокурсниками зі Львова, а цього разу вперше поїхав сам. Батьки хлопчика не могли до нього дотелефонуватися, тож відразу забили на сполох.

— Спершу я зателефонувала до чергового в гуртожиток, та мені сказали, що Микита не приїхав, — розповідає мати пані Ольга. — Я до пізньої ночі чекала його дзвінка, але звістки не було. Підкрадалися страшні думки… Вранці кинулася обдзвонювати його друзів, куратора з навчального закладу, поліцію… Лише в обідню пору мені повідомили, що син нарешті приїхав до коледжу.

Як розповів Микита куратору, він нібито заблудився у Тернополі і не знав, як добратися до Збаража. На вулиці було вже темно, тож вирішив заночувати на вокзалі, а вже вранці розпитав людей, чим доїхати до райцентру. Наразі невідомо, чи хлопчина каже правду, чи, може, встряв у якусь пригоду і тепер боїться зізнатися.

— У четвер, 13 жовтня, поїдемо до Микити на присягу, то вже про все розпитаємо, — полегшено зітхає пані Ольга. — Кажуть, що син був дуже наляканий, ледве сльози стримував. Та що казати: ще дитина, може, й справді розгубився, не знав, що робити. І, як на біду, того дня його телефон упав і перестав працювати, тож не було з ним зв’язку.  Раніше Микита ніколи сам не їздив у чуже місто. За характером він спокійний, тримається осторонь незнайомих компаній. Дивує, що на вокзалі ніхто не поцікавився у хлопця, що він там робить сам уночі. Невже люди такі байдужі? А поліція? Хоча не можу поки що нічого стверджувати, бо сама достеменно нічого не знаю. Добре, що все минулося…