Понеділок, 15 квітня 2024
• Учні Васильковецької школи на Тернопільщині отримали новий автобус • Влітку росія планує посилити наступ на чотирьох напрямках • У Тернополі винесли вирок водієві, який скоїв смертельну аварію в Угорщині • Дубову алею на спомин про загиблих Героїв висадили у Тернополі • Велосипедист збив дитину на дамбі в Тернополі • Резонансні справи, гучні розслідування, фінансові питання: Сергій Зюбаненко зустрівся із журналістами • У Тернополі презентували книгу історика, загиблого захисника Любомира Крупи • На плечі – тату троянди. На Підгаєччині виявили мертвого чоловіка • Аграрії Тернопільщини завершили посів ранніх зернових культур • За ніч обікрав чотири магазини в Ланівцях • Народила донечку вдома. Медики допомогли породіллі з Теребовлянщини • У Тернополі з новою програмою виступить CHEEV • Хотів “приземлити”. Пригрозив односельчанину, який відмовився донатити на безпілотник • У Києві прощаються з Сергієм Коновалом і Тарасом Петришиним з Тернопільщини • Четверо бандюків із Тернополя вимагали в чоловіка 8 тисяч доларів “боргу” • Купував “Mavic” у… шахрая. Тернополянин втратив 60 тисяч гривень • Вистава для підтримки ЗСУ. В Шумську відновив роботу аматорський театр • Колишній директор кінотеатру з Бучача передав власне авто захисникам • “Стали на захист України разом і покинули нас разом”. На війні загинули два побратими із Тернополя • “Обливається кров’ю серце…” На Донеччині загинув захисник із Тернопільщини
«Прокинулися від гулу танків під вікнами…»

Автор: Опубліковано: 17 Травня о 13:53 256


Від січня цього року в Бережанах живе подружжя Василь і Галина Мисики із Нової Каховки, що на Херсонщині.


Одинадцять місяців вони перебували в окупації. На Тернопільщину приїхали до доньки, яка давно мешкає тут із сім’єю. Дорога була важкою — через Крим, росію, Білорусь, Польщу. До останнього не хотіли покидати свою домівку в Новій Каховці, але врешті прислухалися до вмовлянь дітей та онуків, які хвилювалися за них.
Днями «НОВА…» поспілкувалася із Василем Григоровичем. Чоловікові — 80 років. Пережив Другу світову війну, не думав, що доведеться бачити ще одну війну. За фахом — юрист, більше десяти років присвятив юриспруденції, а понад тридцять років викладав у Новокаховському агротехнічному коледжі — готував юрисконсультів для сільського господарства. Свого часу належав до «Народного руху України», балотувався до Верховної Ради. Його дружина Галина Василівна також працювала в закладі освіти.

«Московити наступають на Нову Каховку…»

— Нова Каховка досі в окупації, але ми віримо, що ЗСУ скоро її звільнять, — починає розповідь Василь Григорович. — Бої там тривають донині. Торік 24 лютого ми з дружиною прокинулися від гулу колони танків під вікнами. Мешкаємо на центральній вулиці біля узбережжя Дніпра. Їхали величезні САУ, земля дрижала… «Звідки у місті танки?» — здивувались ми. Не відразу зрозуміли, що то російські, лише згодом все збагнули. Через якийсь час почули постріли. Це ще більше насторожило. Вдень я знову побачив на вулиці військову техніку. Поїхав до сина в інший кінець міста. «Московити наступають…» — сказав він. На Каховській ГЕС вже стояли російські танки, окупанти підняли свій прапор. Перший танк провалився і потонув, то окупанти метушилися. Увесь день точилися перестрілки. Росіяни захопили адміністративні будівлі в нашому місті, почали ставити блокпости. Від Нової Каховки до Криму — понад 60 км, російська армія швидко зайшла на нашу територію. Ми й подумати не могли про таке… Спершу сиділи вдома, виходили тільки в найближчий магазин. Над нашим будинком літало, але ми сподівалися, що це тимчасово. «Як прийшли за дві години, так і вийдуть», — міркували. Якось я пішов до крамниці. Поруч зупинилася військова автівка, вийшли буряти і — всередину. Вибрали продукти, заплатили біля каси. Людей, на щастя, не зачіпали.
У перші дні березня мешканці Нової Каховки виходили на мітинги проти окупантів. Одну людину росіяни тоді вбили, кількох — поранили… У наступні дні в центрі міста було нашестя орків. Стало не по собі… Окупанти шукали «атовців», працівників правоохоронних органів. ЗСУ зуміли вдало вдарити по мосту біля ГЕС і перекрили рух ворожої техніки. Потім були бої на Антонівському мості, в Олешках. Знайомий їхав до лікарні в Херсон, то бачив спалену російську техніку, трупи окупантів. Росіяни засипали шлюз, наші бахнули туди. Зробили тимчасову переправу — ЗСУ потопили їхні баржі з танками. Виходимо вранці на берег Дніпра — ствол стирчить із води.

«Два тижні катували через фотографію…»

— Товариш мого сина їхав велосипедом і сфотографував згорілу техніку московитів. Окупанти зловили його, два тижні тримали у підвалі, — зітхає співрозмовник. — Повернувся додому, розповідав, як його мордували в приміщенні поліції — там зробили катівню. Підвішували, застосовували струм… Катували московити, хоча в їхніх рядах були й колаборанти. З перших днів окупанти розстрілювали автомобілі, в яких їхали мирні мешканці. Влучили в четверо родичів мого приятеля… Потім почали знаходити розстріляних рибалок. Окупанти замінували узбережжя Дніпра, вирили траншеї. Військову техніку ставили прямо в житлових масивах. Якось я вийшов вранці, а біля нашого будинку стоїть танк із Z-кою. Поруч бурят ходить. «Мені до магазину потрібно. Можна пройти?» — запитав я. «Прахадітє», — відповів. Нова Каховка була заповнена технікою із Z-ками. Згодом з’явилися із маркуванням буквами О і V. Через бої в місті почали руйнувати житлові будинки. Ми задумалися про виїзд. Син ніяк не хотів покидати рідне місто. Думав відправити дружину і трьох дітей. Проте я наполягав, щоб вони всі рятувались. «Їдьте, я нагляну за домівкою! Я прожив свій вік, залишусь», — сказав. Але вони місяцями не могли зважитись. Ще навесні зібрали валізи, а виїхали під осінь. Арестович заспокоював, тож ми вірили… Та коли по багатоповерхівці поруч із помешканням сина вдарило п’ять разів — виїхали. Волонтери допомогли їм знайти прихисток у Данії. Ми з дружиною залишилися. Я іноді виходив із дому, щоб погодувати собак і птицю на господарці в сина. Ситуація залишалася напруженою, почався штурм, тож діти й онуки щодня телефонували і просили виїжджати із Нової Каховки. «Покиньте все! Згорить, то згорить, але ви залишитеся живими», — благали нас. У січні 2023-го ми нарешті вирішили їхати. Єдиний доступний шлях — через Крим і росію. Хоча Херсон вже на той час був звільнений, але Антонівський міст — зруйнований, тож не було проїзду. Вирушили ми вдосвіта бусом, пройшли контроль на блокпості орків. «Їдемо в центр біженців у Варшаву», — так нам порадили казати. Пропустили. Ми й справді подолали тисячі кілометрів через росію та Білорусь до Варшави. У Польщі нас зустріли рідні, а звідти ми вирушили до доньки в Бережани.

«У Бережанах прийняли з відкритим серцем»

— Уже четвертий місяць ми з дружиною мешкаємо в Бережанах. Після важкої дороги довго оговтувалися, нарешті трохи внутрішньо заспокоїлися, — розповідає Василь Григорович. — Колись я гостював у Бережанах, приїжджав на весілля до онучки, але тоді їхав з іншим настроєм, ніж нині. Нам довелося утікати від війни… Не думав, що таке переживу на схилі літ. Здоров’я підводить, але стараюся не занепадати духом, виходжу між люди, спілкуюся. Бережани — красиве затишне місто! Відвідую богослужіння в місцевому храмі. Разом із дружиною беремо участь в різних заходах для внутрішньо переміщених осіб, які організовує благодійний фонд «Карітас Бережани». Зустрілися тут зі своїми земляками з Херсонщини, з переселенцями з Бахмута та інших постраждалих міст. Хтось охоче ділиться пережитим, дехто носить в собі біль… У кожного по-різному. Волонтери БФ «Карітас Бережани» підтримують людей, які вимушені були покинути свої домівки через війну. Пропонують продуктові набори, запрошують на безкоштовні обіди. Відчуваємо, що все — від щирого серця! Нам трохи незручно через таку увагу й турботу, але розуміємо, що це — вияв людяності. Українці дивовижно згуртувалися в час війни. Росіяни — мерзенний народ. Колись я служив в армії за Уралом, згодом їздив до росії по роботі, тож маю уявлення про рівень життя в московії. Там — безкультур’я і бідність. Через свою нікчемність росія веде війни, щоб пригнічувати всіх довкола. Лише в минулому столітті радянський союз вривався зі зброєю в десятки країн. У росіян сфальшована історія, вся суть росії побудована на брехні. У мене велика відраза до московитів, особливо зважаючи на те, як вони сприймають війну в Україні. Як можна підтримувати такий злочин?.. Цьому злу має настати кінець. Логіка підказує, що це буде скоро. Добре, що нас підтримує цивілізований світ. Вірю, що невдовзі повернуся в звільнену Нову Каховку. ЗСУ із сучасною зброєю не буде проблемою дістатися до ворога через водну межу — Дніпро. Окупанти утікатимуть, а з ними — колаборанти. З новин чую про зрадників у нашому місті, це здебільшого — небідні люди, пристосуванці. Злодій не може бути патріотом. Справжнє багатство не на людині, а — в її серці. Переможемо завдяки силі духу нашого народу!


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Нещодавно опубліковане

Перевезення школярів до місця навчання — особливо актуальне питання для жителів віддалених населених пунктів...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 14:44


Верховний головнокомандувач України Олександр Сирський заявив, що ситуація на східній лінії фронту "значно погіршилася", і українська армія щосили намагається зупинити багатосторонній наступ РФ, що посилюється...


Рубрика: , Опубліковано: о 9:37


Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 вересня 2023 року...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:45


Тернопільський благодійний фонд "Карітас" спільно з родинами загиблих Героїв, волонтерами, внутрішньо-переміщеними особами та парафіями Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, які беруть участь у проєкті «Розвиток соціального служіння у громадах», висадили в нашому обласному центрі «Алею пам’яті»...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:17


Дитина раптово вибігла на дорогу і потрапила під колеса велосипедиста. Аварія трапилася у Тернополі 11 квітня близько 13:00...


Рубрика: , Опубліковано: о 17:15



Теми дня
15 Квітня
13 Квітня
12 Квітня
11 Квітня
10 Квітня