Справедливість є — і за неї варто боротися! Суддя Апеляційного суду Тернопільської області Олег Стадник найближчим часом назавжди попрощається з мантією, бо вже на першому етапі завалив кваліфікаційне оцінювання, яке у рамках судової реформи проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Тернопільський «слуга» Феміди показав і підтвердив свою непрофесійність, через яку втратили віру в справедливе правосуддя чимало людей, а що найгірше — через його свавільні рішення зламано чимало доль.

На незаконні рішення та недоброчесну поведінку Олега Стадника, як і його дружини — одіозної судді Господарського суду Тернопільської області Марії Стадник, неодноразово скаржилися наші краяни до вищих державних судових інстанцій та навіть до Європейського суду з прав людини. Про «діяльність» суддівсько-прокурорської родини Стадників свого часу багато писала й «НОВА…». Наше видання надсилало публікації про горе-суддів Марію та Олега Стадників на реагування до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, проте жодних дисциплінарних заходів до них, як не дивно, не було вжито. У відповідь — лише банальні відписки. Можна тільки здогадуватися — чому… Подейкують, що для «залагодження» тих чи інших питань до Києва частенько курсував глава суддівського сімейства, говорять й про його тісні знайомства з впливовими особами у вищих судових органах.

Після Революції Гідності та з початком судової реформи зажевріла надія, що Стадники та інші негідні судді нарешті підуть із посад. Утім, якщо іспити та практичні завдання у Вищій кваліфікаційній комісії відбувалися ще більш-менш об’єктивно, то онлайн-співбесіди суддів показали, що кваліфікаційне оцінювання — не що інше, як блеф. Навіть Громадська рада доброчесності на певному етапі вийшла із цього процесу, побачивши, що комісіянти ігнорують очевидні й вагомі факти, що засвідчують про непрофесійність суддів. Залишалося все менше сподівань, що клан Стадників вдасться викоренити із закостенілої корумпованої системи, але Олег Богданович сам «постарався». Тернопільський суддя вкрай погано склав іспити: за тестування отримав 81 бал, за практичне завдання — 41. Максимальний бал, який можна було набрати за ці іспити, — 210, а саме: 90 — за тестування, 120 — за вирішення модельної справи. Оскільки бал за практичне завдання у Стадника менший від допустимого, то іспит суддя не склав.

26 квітня на засіданні колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів було підтверджено, що суддя Олег Стадник разом із ще 18 суддями місцевих та апеляційних судів не склали іспитів і їх не допустили до співбесід. У рішенні ВККС зазначено, що ці судді не відповідають займаним посадам, тому Вищій раді правосуддя рекомендовано їх звільнити. Навряд чи Олег Стадник буде оскаржувати дане рішення, адже показав цілковиту нефаховість. До речі, ще до початку судової реформи, одразу після Революції Гідності, розповідали, що Олег Богданович хотів написати заяву на звільнення, як це робили чимало тернопільських суддів-корупціонерів, щоб остаточно не ганьбитися перед людьми, проте його дружина нібито наполягла «не здаватися» — а раптом вдасться проскочити і залишитися на вигідній посаді. На щастя, не вдалося!

«НОВА…» наводила на своїх шпальтах чимало аргументованих прикладів винесення Олегом та Марією Стадниками незаконних упереджених рішень. Щоб не бути голослівними, нагадаємо кілька епізодів суддівської «практики» цього подружжя. Так, Олег Стадник у колегії з іншими тернопільськими суддями за чужий злочин засудив на 15 років ув’язнення Івана Нечипорука із Хмельницького. Європейський суд з прав людини, а відтак і Верховний Суд України визнали рішення тернопільських суддів неправомірними. Більше того, Європейський суд зобов’язав Україну виплатити невинно засудженому рекордну суму — 48 тисяч євро! На сторінках нашого видання незаконність винесеного Олегом Стадником рішення доводив також дідусь учня Золотниківської ЗОШ Ростика Цимбали, якого побила вчителька…

Ще більше «прославилася» Марія Стадник, яку в кулуарах суду за різні каламутні оборудки та незаконні рішення називають «Русалкою Судовою». Варто згадати про з’ясування майнових стосунків між ТзОВ «Аско» та фірмою «Автотехсервіс», яка зазіхнула на автозаправку і землю товариства, посилаючись лише на… підроблені документи. За захистом своїх законних прав товариство «Аско» звернулося до Господарського суду Тернопільської області. Справу розглядала суддя Марія Стадник, але «розглядала» дивним чином: не брала до уваги жодних об’єктивних фактів та аргументів, навіть відмовилась приймати клопотання «Аско» щодо з’ясування походження трьох (!) варіантів підробленого документа. Ще одна справа на совісті Марії Семенівни — поділ між двома власниками гаражів та адміністративних будівель колишнього АТ «Агробуд», що на вулиці Микулинецькій у Тернополі. Суддя Марія Стадник прийняла рішення на користь одного із власників на підставі… сфальшованої угоди оренди. Її рішення скасували суди вищої інстанції, але судова тяганина тривала майже шість (!) років. Судді Львівського апеляційного господарського суду були здивовані, як можна було визнати дійсною незавірену угоду купівлі-продажу нерухомості. Оскільки рішення судді Марії Стадник було скасоване судами вищої інстанції, то це свідчить або про її нефаховість, або про ухвалення завідомо неправосудного рішення, а отже, про корупційну складову…

Зловживали Стадники своїм «привілейованим» становищем та круговою порукою і для вирішення особистих питань. У 2003-ому році Марія Семенівна отримала від Господарського суду Тернопільської області чотирикімнатну квартиру в будинку на просп. Степана Бандери. Зводити будинок мало КП «Облкомунгосп» Тернопільської обласної ради, але через фінансові труднощі передало ТзОВ «Компанія «Добробуд». Мешканці платили за квартири, а Марія Семенівна за суддівські «труди» отримала свою безкоштовно. Згодом мешканці здали гроші на будівництво гаражів, а суддівська родина вирішила, що може одержати безоплатно ще й гараж… І домоглася свого, бо суд був, звісна річ, зрозуміло на чийому боці… Почався конфлікт між Стадниками та «Добробудом», що переріс у багаторічні судові процеси. У скаргах до суду суддя називала гараж «кладовкою», яка нібито є невід’ємною частиною її квартири, хоча тримала там… яхту! Врешті-решт у судах було доведено неправомірність претензій Стадників, гараж повернули законним власникам.

У 2011-ому році розгорівся черговий скандал після того, як «Добробуд» почав зводити шестиквартирний будинок на клаптику землі, що поруч із подвір’ям будинку «імені Стадників». Кілька років тривали запеклі суди з приводу зведення згаданого будинку. Подейкували, що Стадники мали свої плани на ті дві сотки, а тому всіма силами мстилися забудовнику.  Окрім тривалого земельного конфлікту із забудовником, суддівська родина Стадників роками вела судову війну ще проти одного із сусідів — Тараса Семківа, який мешкає поряд у приватному будинку. Мешканці багатоповерхівки після «консультацій» судді Марії Стадник самовільно обгородили подвір’я кам’яним муром, поставили браму і навіть звели сторожку, замурувавши… проїзд на подвір’я сусіда Тараса Семківа. За той злощасний проїзд точилися гострі суперечки, доходило до бійок, проїзд то замуровували, то розбирали, а все через свавілля суддівської родини.

Фактів недоброчесності суддівського клану Стадників більш ніж достатньо, проте складається враження, що Вища рада правосуддя та ВККС — сліпі. Здається, ці «поважні» установи навіть не вникають у численні скарги громадян, а лише штампують відписки. ВККС відверто ігнорує скарги, не надсилаючи відповіді роками. Так, батько хлопчика із Золотників, якого побила вчителька, вже три роки чекає на відповідь ВККС. Звернення «НОВОЇ…» щодо фактів, вказаних у публікаціях нашого видання про незаконні рішення та негідну поведінку Стадників, Вища рада правосуддя перенаправила до ВККС, а остання замість того, щоб провести перевірку за фактами, надала відписку, що скарга нібито неналежно оформлена. На скарги власниці гаража, який хотіла прихопити родина Стадників, та дідуся хлопчика із Золотників члени дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя І. Артеменко та А. Бойко відповіли, що їхні скарги залишають без розгляду, оскільки вони… не містять відомостей про ознаки дисциплінарного проступка суддів та посилань на фактичні дані. А які ще дані потрібні?! Невже відверте упереджене неприйняття суддею клопотань та доказів одного із учасників процесу, порушення принципу змагальності в суді, ухвала рішень на підставі підроблених документів є нормою?!

На жаль, домогтися правди в українських судах та дочекатися справедливості від вищих судових інстанцій майже нереально. Єдиний вихід — звертатися до Європейського суду. З такими реаліями навіть не доводиться говорити про судову реформу взагалі. Що ж до неочікуваного повороту щодо можливого звільнення судді Стадника, то це радше справедливий виняток із загального правила попирання в Україні закону.