Господарський підхід вирішує проблеми

Діти повинні ходити у садочки. Питання ж фінансування має вирішуватися на рівні центральної і місцевої влади. Це відповідає не лише законодавству України, а й здоровому глузду. І дуже позитивно, що такий підхід почав нарешті перемагати.

Сьогодні триває процес підписання угод про міжбюджетні взаєморозрахунки за послуги дошкільних навчальних закладів між Тернополем і довколишніми громадами. Угоди передбачають, що з бюджетів довколишніх громад надійдуть кошти до міського бюджету Тернополя, передбачені на оплату харчування й перебування дітей з цих громад у садочках нашого міста.

Саме такий механізм передбачили парламентські законодавці, коли ухвалювали так званий “децентралізаційний пакет” законів. З одного боку, він дещо розширив надходження до місцевих бюджетів, а з іншого — переклав на них додаткові обов’язки. Зокрема, повністю закріпив фінансування дитячих дошкільних закладів. Відтак такі міста, як Тернопіль, опинилися перед дилемою: або закривати садочки, або залучати кошти з бюджетів громад, де зареєстровані діти.

8 серпня на черговій сесії Тернопільської міської ради було затверджено угоду про міжбюджетний трансферт на 2018 рік між Великогаївською громадою і Тернопільською міською радою. Таким чином, сільська рада передаватиме кошти міському бюджету Тернополя за надання дітям, зареєстрованим у Великих Гаях, освітніх послуг в тернопільських дошкільних навчальних закладах. Говорячи простою мовою, діти з Великих Гаїв будуть відвідувати тернопільські садочки на загальних підставах.

Міський голова Тернополя Сергій Надал повідомив, що такі угоди про трансферти вже уклали з міськрадою Залозецька та Байковецька громади.

Крім того, на загальних підставах тернопільські садочки відвідують діти-сироти, діти, що перебувають під опікою, діти-інваліди, діти мешканців області, які працюють у комунальних установах, підприємствах, організаціях Тернопільської міської ради і підприємствах, які обслуговують житловий фонд міста, приватних підприємців, власників приватних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю, які сплачують податки до бюджету міста Тернопіль.

Таким чином, знайдено цивілізований, а головне законний шлях розв’язання питання фінансування за перебування у садочках Тернополя дітей з району. Раніше це коштувало місту майже 2 млн. грн. у рік. Ці кошти потрібно було десь “вишуковувати”, знімати з інших важливих статей витрат, як-от ремонти, розвиток, будівництво тих же садочків і відкриття нових груп. Передбачаючи проблему, міський голова Тернополя Сергій Надал ще минулого року запропонував усім довколишнім громадам і Тернопільському району укласти угоди про міжбюджетні трансферти (взаєморозрахунки). Сьогодні можна стверджувати: проблема вирішується у правильному руслі.

Законотворці мають дбати про самодостатність громад

Після того, як поступово вщухли гучні заяви та пустослівні заклики окремих псевдоактивістів і навіть нардепів, можна тверезо осмислити, хто відповідальний за ситуацію з фінансуванням іногородніх дітей, хто і що зробив для її вирішення.

З одного боку, ми бачимо розумну позицію міського голови Тернополя, Тернопільської міської ради, Тернопільської районної ради і більшості об’єднаних територіальних громад, котрі вжили заходів, щоб проблема не лягла на плечі батьків. Були укладені угоди, і тепер діти можуть спокійно відвідувати дошкільні заклади в місті.

З іншого боку, бачимо крикунів, зокрема і тих, хто має депутатський мандат і безпосередньо голосував за “децентралізаційний пакет”, хто «відзначився» істерією у ЗМІ й закликами “відновити законні конституційні права”. При цьому вони не наводили жодних розрахунків, статистики, а обмежувалися лише емоційними розповідями про «ображену сиротину, яка не має місця у тернопільському садочку”. Безперечно, кожній нормальній людині було шкода дитини. Проте маємо чітко розділяти істину від пропаганди, від спроби перекласти власну безгосподарність, бездіяльність і безвідповідальність на батьків і намагання попіаритись на проблемі.

Як би мали діяти відповідальні активісти? Очевидно, допомогти місцевим органам самоврядування швидше укласти угоди про міжбюджетні розрахунки. Як би мали діяти народні депутати? Очевидно,  мали б ухвалювати такі закони, які б зробили кожну громаду, включно з Тернополем, фінансово самодостатньою, щоб вона могла покривати усі свої видатки. Це досвід Європи, де до 70 % бюджету формується і використовується на місцевому рівні.

У «нашому» випадку вирішення проблеми садочків — це приклад, коли місцева влада діяла відповідально, а політичні авантюристи намагалися пропіаритись за рахунок батьків та ще й заробити політичні дивіденди. Пора оцінювати політиків за їхніми ділами, а не лише за словами.

Іван Возний