24 жовтня до будинку керівника Підволочиського осередку «Правого сектора» Любомира Коменди («Сокола») навідалися невідомі з автоматами і в балаклавах. Удома на той час були дружина активіста та троє їхніх дітей — 5-ти, 12-ти і 13-річного віку. Вони добряче налякалися, адже непрохані гості не були в розпізнавальній формі. До того ж одне із авт, як стверджують Коменди, було з луганськими номерами. Різні думки напрошуються в такій ситуації, зважаючи на те, що господар помешкання ніс службу добровольцем у зоні АТО, а з останньої ротації повернувся навесні цього року…

Люди в балаклавах викликали переполох і неабияке здивування й у сусідів родини та перехожих, адже всі знають Любомира як хорошого сім’янина, щирого патріота, сумлінного вчителя історії. Як виявилося, правоохоронці та спецпризначенці прибули обшукати його помешкання, щоб з’ясувати, чи нема у нього незаконної зброї та боєприпасів. Нині НВР «Правий сектор» проводить внутрішнє розслідування цього факту, з’ясовує справжню причину обшуку.
— Досі не знаю чому моє помешкання приїжджала обшукувати група поліцейських із… Хмельницької області, — повідомив «НОВІЙ…» Любомир Коменда. — Я саме повертався додому з роботи, як зателефонувала дружина і сказала, що така справа… Вона не розуміла, хто ці люди з автоматами, що хочуть, бо були без розпізнавальної форми, тому налякалася… Лише згодом ми дізналися, що це поліцейські. З ними були співробітники СБУ і спецпризначенці. Біля нашого будинку стояли три їхні автівки. Одне авто було з поліцейським номерним знаком, але стояло за будинком, тож дружина не бачила його, а ось бус, з якого вискакували спецпризначенці, був з цивільними номерами Луганської області. Це насторожило… Коли я приїхав додому, мене зустрів слідчий, представився, показав посвідчення та ухвалу суду на обшук у рамках провадження щодо незаконного зберігання зброї та боєприпасів. «Яка причина обшуку? В чому мене підозрюють?» — поцікавився я. Утім, мені так і не відповіли чітко. «Можливо, була зафіксована телефонна розмова з людьми, на яких є підозра», — пояснив слідчий. Кримінальне провадження за цією незрозумілою справою було внесено до ЄРДР наприкінці квітня цього року. Перед тим, наприкінці березня, я повернувся додому з нашою групою добровольців зі Сходу. Правоохоронці під час обшуку у мене вдома поводились коректно, не грубили, проте я вперше стикаюся з такою ситуацією, тому, звісно, був шокований. У моїй присутності спецпризначенці не виходили з буса. Я попросив приїхати адвоката, щоб перевірив документи на обшук. Нічого незаконного у мене вдома не виявили. Єдине, що зафіксували, — мисливський карабін, але на нього я маю усі дозвільні документи з поліції.
Після обшуку помешкання керівника Підволочиського осередку «Правого сектора» стало відомо, що того ж дня проводили обшуки також у інших «правосекторівців», які воювали добровольцями на Сході України.
— Мабуть, перевіряли нас із побратимами, чи, бува, хтось не привіз незаконно зброю з фронту, — висловлює припущення Любомир. — Якщо міркувати, що органи, які відповідають за безпеку в країні, таким чином намагаються перестрахувати себе, то, можливо, в обшуку нема нічого страшного. Хоча, думаю, мали б поводитися трохи по-іншому. А якщо ж брати до уваги те, що обшукують тільки добровольців, то це можна розцінювати як певний тиск, переслідування, що загалом спостерігаємо останнім часом. Розумію, що про обшук не могли попередити, але ж навіщо вриватися з автоматами, ніби до злочинця? Не там шукають… Чому не перевіряють, куди пропадають танки із військових заводів чи чому начебто випадково нині склади горять? За свої 36 років я ніколи не мав справ з поліцією, жив спокійно, а тут таке… У 2015-ому році відбув на фронті одну ротацію, ще одну — цьогоріч у лютому-березні. Їхав на Схід за свої кошти, сам купив собі зимовий одяг. Робив це не для заслуг, а для захисту Батьківщини. А вдома мене нині ще й підозрюють у чомусь… Болить душа, адже мої побратими на початку війни на Донбасі добровільно пішли захищати свою землю, незважаючи ні на юний вік, ні на те, що ніколи не тримали зброї в руках, а тепер із нас роблять мало не бандитів, переслідують. Це велика політика… Нам обіцяли завершити війну за кілька тижнів, але… Якби не волонтери, то добровольці на фронті не мали б навіть буханця хліба. Не вистачить пальців, щоб перерахувати моїх побратимів, які загинули на війні… Нині український народ зневірився в усьому, особливо в діях влади, але треба стояти до кінця, щоб зберегти нашу країну для наших дітей та онуків!