Що і як зміниться, і, власне, навіщо? За що нам «міт», «павза» і «членкиня»? Чи ходитимуть топмоделі у мініспідницях на пресконференції до експрезидентів? І чи полетить у ирій индик? Так, мова йтиме про нову редакцію “Українського правопису”. І тут уже не до жартів, бо ж усе нарешті офіційно! У понеділок, 3 червня, на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук було опубліковано фінальний текст нової редакції “Українського правопису”. Передусім фахівці наголошують, що правопис стосується виключно письмової мови, він нікого не змушує в усному мовленні використовувати слова по-новому. Головним завданням понад трьох років роботи правописної комісії було унормувати написання слів. “Кожна мова у світі оновлюється, лише дві мови не зазнають змін — латинська і санскрит, бо це мертві мови. А жива мова розвивається”, — зазначають мовознавці, що працювали над оновленим правописом. У випадку із українською мовою, додають вони, вона ще й звільняється від нашарувань, що з’являлися внаслідок історичних факторів, зокрема, русифікації за часів СРСР. Отож, що і як писатимемо по-новому, розбиралася «НОВА…»

Проєкт і фоє

    До звиклих нам плеєрів, роялів та феєрверків новий правопис пропонує додати ще проєкт та проєкцію:  так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем –ject. Окрім того, «звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: фоє, єті, Гоя, Савоя, Феєрбах, Соєр, Хаям».

Віцепрезидент — у мінісукні!

Доведеться звикнути до того, що слова вебсторінка, попмузика, експрезидент, пресконференція та мініспідниця пишуться без дефісу. Новий правопис пропонує слова з першим іноземним частками писати разом (раніше частина з них писалася разом, а частина через дефіс).

«Разом пишемо: слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумклас, топмéнеджер, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю.

Разом також писатимемо і слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’єр, експрезидéнт».

Слово Святвечір, яке раніше чомусь писалося через дефіс, пропонують писати разом за правилом складноскорочених слів (так само як Міносвіти та мультфільм).

Зате «пів» — окремо!

  «Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів України. Якщо ж «пів» з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмісяць, півóберт, півовáл, півострів». Маленькі президенти і прем’єр-міністри.

Назви найвищих державних посад прийнято писати з великої літери, однак новий правопис пропонує залишити велику літеру лише в офіційних документах та текстах. В неофіційній мові слова президент, прем’єр-міністр та генеральний прокурор можна вживати з малої літери: «Стало відомо, що президент підписав новий закон». А назви нижчих державних посад треба писати з малої літери навіть в офіційній мові: міністр, канцлер, ректор. Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишуться з великої літери: Батьківщина, Честь, Мати (раніше такий «привілей» мала лише Батьківщина).

Дікенс і Трубецький, Толстому «пощастило»…

«Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Дікенс, Дікінсон,  Текерей… Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: закінчення -ой передаємо через –ий. рос. Донской — Донський, рос. Трубецкой — Трубецький. Виняток — Лев Толстой.

Окей,  ґугл…

Затвердили, як писати назви сайтів. Якщо поруч із назвою є родове слово – тоді використовуються лапки і назва пишеться з великої літери: сайт «Вікіпедія», мережа «Фейсбук», проте коли родового слова нема – назва пишеться з маленької літери і без лапок: ґугл, твітер (як це мало писатися раніше – невідомо, адже попередній правопис був затверджений іще в 1992 році).

 Хай живуть фемінітиви!

Шах і мат усім, хто вперто не хотів визнавати фемінітиви та говорив, що вони не властиві українській мові. У новому правописі закріпили тенденцію до утворення фемінітивів. Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес— та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка та ін. Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчиня, плавчиня, продавчиня, на приголосний: майстриня, філологиня, бойкиня, лемкиня.

Индики та їхній ирій

Компромісне рішення для філологів, які хотіли повернутися до правопису 1928 року, який передбачав вживання літери «и» на початку слів: ирій, иржа, индик. У проєкті нового правопису надається перевага літері «і», однак перед приголосними «н» та «р» можна вживати два варіанти написання:  ирій (= вирій), ірод (ирод) тощо.  І так, «индика», який уже встиг стати мемом, у новому правописі насправді немає. Членкиня Української національної комісії з питань правопису, професор Світлана Єрмоленко зазначає, що на громадських обговореннях  довго дискутували щодо написання початкового “иноді”, “инший”, “индик”. “Багато людей вимагали, інші заперечували, але, звичайно, залишилося так, як і було, тільки два слова залишилися як варіанти  — “ирій” чи “ірій” та “ірод” чи “ирод”, —  повідомила Єрмоленко. Основним нововведенням, за її словами, є розширення варіантності – варіантність поширили і на іменники 3-ої відміни на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти…

Священник і анатема

Що ж, нарешті маємо і подвоєння приголосної «н» у слові «священник» (до цього слово було винятком і писалося з однією «н»). Начебто, логічна зміна – слово “священний” завжди писали і пишуть з двома –нн. А от у словах грецького походження буквосполучення «th», яке раніше передавалося літерою «ф», може бути передано й літерою «т»: ефір або етер, кафедра або катедра, міф або міт. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза. Це так звані варіантні доповнення до чинної норми  правопису —  тож люди, яким ріже слух «ирій» чи «етер», зможуть вживати стару звиклу форму. Ніхто старої форми у них не забирає. А час покаже, чи приживуться нововведення. Заспокоїмо школярів та клерків: на ЗНО з української мови у 2019-ому ці зміни не вплинуть. Їх впроваджуватимуть упродовж 3-5 років.

Навіщо це нам: тому що не «какаяразніца»

1927 року в Харкові зібралися науковці зі всієї України. Мовознавці представили світу свій спільний багаторічний труд —  український правопис, який затвердив комісар освіти Микола Скрипник. І власне, цьому правопису судилося стати тим “яблуком розбрату”, через яке і нині точаться правописні війни. Закріплені цим правописом мовні норми занадто яскраво свідчили, що українська і російська мови – такі родичі, як сьома вода на киселі. Те, що правопис —  справа радше політична, ніж мовна, бо в такий спосіб націю можна як об’єднати, так і роз’єднати, чудово розуміли і в Москві, тож у 30-тих роках, коли почалися репресії, цей правопис заборонили, а мовознавців арештували, розстріляли, знищили. Було знищено майже всіх укладачів правопису.

Скрипник запобіг неминучій ліквідації, вчинивши самогубство. Агатангел Кримський —  мовознавець, поліглот, який знав 60 мов, був звинувачений в антирадянській націоналістичній діяльності і знищений. Олена Курило —  мовознавець, діалектолог, розробник української термінології, визнана «виразним представником… контрреволюційної програми української буржуазії в українському мовознавстві» і знищена. Редактор остаточного тексту правопису Олекса Синявський  — мовознавець, професор трьох університетів – убитий. Під час судів над мовознавцями звинувачення уже не маскувалося, приписуючи їм «ворожу націоналістичну діяльність», слідчі так і казали —  автор українського правопису… Радянська влада боялася Української мови, як вогню. Бо Українська мова —  це українська свідомість, не московська. Українська мова —  це незалежність у всіх проявах. Українська мова —  це головний свідок у справі «Москва —  не Русь», і одними з перших вам про це скажуть мовознавці. Репресували не лише українську інтелігенцію. Репресували українські слова. Створили цілі таблиці, в яких заборонили українські слова з поясненням: «Це слово БУРЖУАЗНО-НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ».

Що ж це за слова такі, буржуазні?  Це… та той же таки Индик! Не можна казати «индик», треба казати «індик», бо немає в російській мові слів на літеру «ы», тож в українській їх теж не повинно бути.  Для чого це робилося? Щоб максимально наблизити українську мову до російської. Щоб показати нам, що українська мова — це навіть і не мова зовсім, а так, різновид російської. І ми так і жили в цій парадигмі багато років. І користувалися московським правописом, запровадженим для нас таваріщами Сталіним та Кагановичем і К^о.  Знищивши так званий «скрипниківський правопис», «старші брати» за п’ять місяців видали на-гора нову, максимально зросійщену версію у  1933 році, а тоді ще двічі змінювали й доповнювали: 1946 та 1959 років. Обидва рази за основу доповнень бралися “Правила русской орфографии и пунктуации”.  Власне, саме цим правописом, з невеликими редагуваннями (поверненням милої серцю Ґ та кличного відмінка на хвилі національного піднесення 90-их) українці і послуговувалися аж до… 3 червня 2019 року.

Ви ще досі вважаєте, що нам не потрібен був новий правопис?! Не бійтеся його. Не кажіть: какая разніца; не на часі; ми звикли до того, що був; нам так удобнєй. Правопис — це теж наша історія і її треба відновити.  Це робиться не для того, щоб вас заплутати «етерами» та «ирієм», а для того, щоб ніхто не витирав ноги об власне українські слова, які теж є правильні. Щоб ніхто не сміявся з «индика». Не лише тому, що так казали наші бабусі. А тому, що це ЗАВЖДИ БУЛО НАШЕ.