Нині, на жаль, стан здоров’я матері Романа незмінний. Із Заліщицької лікарні у дуже важкому стані її перевезли у реанімаційне відділення до Тернополя. «У мами зараз стабільно важкий стан, лікарі борються за неї, – розповідав Роман у попередніх відео. – Радий, що мама потрапила в хороші руки, що всіх препаратів та ліків вистачає! Залишається одна надія на Бога – прошу у всіх про молитву за маму».
А цими днями стало відомо, що недугу підхопив 18-річний хлопець і нині він теж у лікарні.
У відео, яке він оприлюднив в мережі, можна побачити, що хлопець перебуває під крапельницею, йому ще досить важко говорити, наразі він проходить курс лікування.
«Хочу подякувати усім, хто підтримує маму. У неї, на жаль, нічого не змінилось, але змінилось у мене. Тепер і я хворий. Слава Богу, на початках вдалося звернутися до лікарів. Тепер проходжу курс лікування. Дуже дякую за підтримку і сподіваюся, що все буде добре, – каже Роман Сасанчин і додає, що дякує усім, хто нині підтримує його родину, хто молиться, цікавиться і не залишає їх самотніми.
Торік у квітні, відразу після перемоги Романа у «Голосі країни’10», «НОВА…» поспілкувалася з Євдокією Петрівною Сасанчин. Саме вона доклала чимало зусиль для того, аби син міг займатися улюбленою справою — музикою. Тоді Євдокія Петрівна не стримувала сліз радості: «Ой, я так вчора спереживалася, що нині у мене весь день тиск 170, аж чоловік мені по укол до аптеки побіг… У мене хворе серце, мені не можна таких хвилювань, — розповідала жінка. — Я до останнього не вірила, що таке станеться. Спочатку, коли він пішов на дорослий «Голос…», не вірила, що всі повернуться до нього, потім — що пройде далі, а тоді — що переможе. Хоча, звичайно, мені як мамі дуже хотілося цього. Я його вісім років із нашого села (жінка живе у селі Садки Товстенської громади) возила на заняття музикою – чотири роки до Товстого в музичну школу, а тоді щотижня їздила з ним до Львова, коли він там вчився. Було важко — і фізично, і фінансово. У нас з села автобуси мало ходять, навіть добратися важко було – стільки років попутками тряслися. Але я розуміла, що не можу то все так покинути – я б собі цього не простила…»
Сил і одужання Роману та Євдокії Петрівні!