22 січня ми відзначаємо День соборності України. Понад  100 років тому вперше за багато століть усі українські землі об’єдналися у межах єдиної держави. На Софійській площі у Києві було проголошено Акт Злуки. Цим символічним кроком українці показали досягнення головної мети української нації — бажання жити у єдиній соборній суверенній Українській державі, сповідувати спільні цінності і обирати спільне майбутнє.

День Соборності — це символ єдності української нації. Роками українців сварили зовнішні сили. Рвали наш народ і нашу землю на шматки. Ділили нас за принципом віри і політики. Переконували, що важливими є лише “хліб та видовища”, а все національне — “маловажливим” та “історичним”. Різного роду окупанти робили все, щоб українці забули предків. Нас переконували, що українці не мають історії, мови, культури, що це, мовляв, лише гілка якогось народу, яку “штучно створили”.

Акт Злуки показав усьому світові — українці це державна нація, котра прагне бути собою і самостійно господарювати у своєму домі. Усі, хто тоді зібрався на Софійській площі у Києві та у сотнях українських міст і містечок, чітко усвідомлювали, що вони — представники єдиної української нації, що вони мають спільні цінності, спільну історію, спільних героїв.

Це трагічно, що Українська держава початку ХХ століття впала під ударами зовнішніх і внутрішніх ворогів. Але символ єдності залишився. Здатність до самоорганізації народила в Західній Україні бурхливий розвиток економічної кооперації під проводом Митрополита Андрея Шептицького. Українці створили надійну економічну основу для освіти народу і виховання власних політичних  патріотичних еліт. Українці були собою і усвідомлювали себе єдиною нацією навіть тоді, коли про них забув увесь світ. Тоді, коли над Україною панували окупанти. Україна вистояла, бо була єдиною у своїх традиціях, своїх цінностях, своїх прагненнях. Незважаючи на утиски, політичні переслідування, фізичне знищення, батьки передавали дітям любов до Тараса Шевченка, розповідали правду про Івана Мазепу, УПА, національне підпілля. За слово правди про історію нашого народу мужні українські борці йшли на десятки років у табори, бо це було важливо для Соборності української нації.

Саме завдяки національній пам’яті про Єдність і Соборність і постала незалежна Україна. Всупереч усім зусиллям окупаційної радянської влади, попри брехню, репресії і зусилля катів. 21 січня 1990 українці утворили “Живий ланцюг” від Сходу до Заходу і показали, що усвідомлюють себе єдиною нацією. А у 2004-ому і 2014-ому знову об’єдналися всі: народ, армія, громади. У нас була спільна мета — зупинити ворога, і ми це зробили. З цих прикладів ми бачимо, що українці завжди перемагали, коли були єдиною нацією з єдиними цінностями, і навпаки — програвали, коли нас розділяли вороги, коли був розбрат.

Століттями наш народ і нашу землю рвали на шматки. Ділили нас за принципом віри і політики. Переконували, що важливими є лише «хліб та видовища», а все національне — «маловажливим» та «історичним»

Про це важливо пам’ятати, коли нам знову кажуть про “неважливість” минулого, героїв, традицій. Це все одно, що відмовитися від себе і перестати бути українцем. А щоб мати свою державу і добробут у ній, треба обов’язково бути собою. Шанувати і берегти наші головні цінності: державу, традиції, мову, історію, наших героїв. Це — основа  політичної та ідейної єдності українців.

З політичної єдності громади, самоврядування, влади навколо інтересів своєї політичної нації і своєї держави починається шлях до добробуту економічного і соціального. Ці принципи близькі кожному націоналістові. І кожен з нас має сказати новоявленим космополітам: “Націоналізм — це єдність і любов до свого народу і своєї землі, а не ненависть до інших націй”.

Є багато прикладів успішних націй, які мають повагу до себе і свого минулого і які збудували на цих цінностях єдину націю, економічно потужні держави. Так постала Швейцарська Конфедерація, де своє було важливішим за волю сильних сусідів. Так постав Ізраїль, який пережив трагедію Голокосту і вирішив будувати свою державу для захисту єврейської нації. Так постали Литва, Латвія, Естонія, Польща, де тепер одна з кращих економік у Європі.

Тому кожен має усвідомлювати, що немає успішної нації, яку б об’єднали “добрі дороги”, “високі зарплати” і “освітлені вулиці”. Все це похідне від сильної національної держави, яка захищає свій народ, котрий має змогу реалізовувати свої таланти і розвивати свій добробут.

Сергій Надал, міський голова Тернополя