Останнім часом в українському суспільстві розгорілася жвава дискусія щодо того, чи потрібно продовжувати в Україні дистанційне навчання. Центральна влада схиляється до варіанту з дистанційною онлайн-освітою. Протилежної думки міський голова Тернополя, який закликає до відновлення повноцінного навчального процесу. «Перехід на дистанційне навчання в Україні — це реальна загроза деградації освіти загалом і означатиме катастрофічне зниження якості знань учнів. Жодними карантинними заходами не можна буде потім виправдати ті наслідки, до яких це може призвести», — вважає очільник Тернополя.
Сергій Надал переконаний, що перехід на онлайн-освіту це:
1. Соціальна деградація дітей. Дитина в школі швидко соціалізується, вчиться спілкуватись з однолітками, стає частиною соціуму. Тут важлива також роль вчителя. І це стосується не лише першокласників чи учнів молодших класів. Підлітки чи старшокласники, які прагнуть до самореалізації, потребують не меншого контролю з боку вчителя та колективу. Без постійного контролю спроби самореалізації школярів цього віку можуть набути абсолютно небажаних і навіть неприродних форм.
2. Освітня деградація дітей. Якою буде якість освіти, коли дитина подивилася тему уроку по телевізору і не має можливості ні задати запитання по суті, ні отримати на нього відповіді? Це не навчання, а імітація.
3. Фінансовий удар по сімейному бюджету. Якщо дитина постійно навчається вдома, то хтось із батьків має її контролювати, тобто залишатися з нею. Виходить, потрібно жертвувати своїм робочим часом, тобто не йти на роботу, не працювати, а займатися суто навчанням дитини. Фактично комусь із батьків треба забути про свою роботу і замінити дитині вчителя.
Це неправильно. Батьки мусять думати, як заробити на прожиття, щоб забезпечити свою сім’ю, родину. Пандемія й без того вдарила по заробітках багатьох. І я не впевнений, що багато хто погодиться сидіти вдома і на волонтерських засадах виконувати функцію вчителя. А уявіть собі: як бути батькам, які виховують дітей у неповній сім’ї? Залишатись удома заради дистанційного навчання і фактично позбавити себе й дитину засобів до існування?!
4. Незадовільне технічне забезпечення онлайн-освіти. Дистанційне навчання – це віддалена комунікація між школою, батьками і учнем. До того ж необхідна умова ефективної комунікації в цьому випадку — якісний інтернет та необхідні гаджети. Однак не всі мають фінансові можливості забезпечити своїх дітей повноцінними умовами для дистанційного навчання. Не в усіх сім’ях є сучасні комп’ютери чи гаджети, не кажучи вже про якісний інтернет. А що робити, якщо в одній родині – кілька школярів і в усіх уроки в один і той же час?
5. Звільнення вчителів та закриття шкіл. Дистанційно проводити уроки може лише обмежена кількість вчителів, яка має для цього певні навички та задатки. Виходить, доведеться масово скорочувати вчителів? А далі — взагалі закривати школи? Якщо школа простоїть рік-другий без опалення і догляду, то пізніше ми її просто недоремонтуємося.
«Тому я офіційно звертаюся до президента, прем’єр-міністра України, голови Верховної Ради України з пропозицією переглянути план запровадження онлайн-освіти. Сьогодні потрібно думати не про заборони, а про заходи безпеки, які дозволять вберегти здоров’я дітей і одночасно забезпечити навчальний процес з першого вересня», — переконаний Сергій Надал.
Джерело: НОВА Тернопільська газета