Встановлено, що затримана особа вимагала в одного підприємства щотижня сплачувати «данину» в розмірі 200 тисяч гривень. Після того стало відразу зрозуміло, чому серед громадських активістів таку хвилю обурення викликала ініціатива, аби вони також заповнювали електронні декларації. Як бачимо, в такому разі деяким «бідним» активістам довелося б публічно декларувати мільйони невідомого походження.

«Тимчасово безробітні» активісти

Переважна більшість так званих громадських активістів офіційно ніде не працює. Громадська робота за своїм змістом має бути безкоштовною і на корись громади. Коли ж окремі громадські активісти балотуються до рад різних рівнів, їм доводиться вказувати місце праці. Як правило, вони пишуть, що «тимчасово безробітні». Однак у реальному житті такі «безробітні» часто можуть собі дозволити елітні авто та житло, брендовий одяг…

Шантаж підприємців

Основний вид «заробітку» такої категорії активістів – це шантаж та вимагання коштів у підприємців. Вони шантажують підприємців, що закриють їх бізнес, спотворять ділову репутацію через ЗМІ та акції протесту. Відтак для підприємців буває вигідніше платити активістам данину. В ідеалі громадська організація отримує данину з кількох суб’єктів бізнесової діяльності, що дозволяє її лідерам безбідно жити. Однак рано чи пізно такі «діячі» потрапляють у поле зору правоохоронних органів.

«Розумний» шантаж підприємців

Деякі активісти діють по-іншому. Вони змушують підприємців «відкуплятися» публічно і добровільно. Акціями протесту, заявами та публікаціями у пресі та інтернеті вони змушують підприємців йти на публічні переговори. При цьому активісти не зацікавлені, щоб підприємець зупинив бізнес чи згорнув якусь діяльність. Вони зацікавлені, щоб він працював, навіть розвивався, але платив гроші. Під час переговорів активісти натякають підприємцю, що вони зупинять акції протесту тільки після виділення визначеної суми коштів. Переважно гроші виділяють нібито на благодійність, однак ними розпоряджається громадська організація. Такі «розумні» активісти справді віддають частину коштів на благодійність, а решту скеровують на власні потреби. За схожою схемою діяли львівські активісти, які пікетували фестиваль «Альфа Джаз Фест». Акції були зупинені, коли головний спонсор заходу «Альфа-банк» виділив кошти для благодійного фонду, контрольованого активістами.

Робота на олігархів

Ще одне джерело прибутку горе-активістів – це виконання замовлень українських олігархів. Великий олігархічний бізнес зацікавлений у монопольному становищі на ринку. Завдяки кишеньковим громадським організаціям олігархи намагаються витіснити з ринку середній та малий бізнес. Як це відбувається? Громадська організація отримує замовлення від представників олігарха «зайнятись» конкурентами. Відтак активісти пікетують конкурента, подають на нього в суд, намагаються очорнити в пресі та знищити позитивну ділову репутацію. Як наслідок, представники малого та середнього бізнесу змушені закривати виробництво, а олігарх зберігає свою монополію.

Характерний приклад такої схеми — боротьба так званих активістів проти використання альтернативних газу та вугіллю джерел палива. Практично у всіх регіонах України кишенькові громадські організації активно дискредитують підприємців та міські органи влади, які запроваджують альтернативні джерела енергії для українців. Таким чином олігархи, які контролюють міськ- та облгази, намагаються зберегти свою монополію та високі ціни на постачання тепла людям. Ця боротьба не оминула й Тернопіль, де так звані «активісти-екологи» виступають проти роботи котелень на альтернативному паливі. Вони неодноразово підбурювали людей на протестні акції, а все тому, що свою монополію у нашому місті намагається зберегти власник «Тернопільміськгазу», земляк-олігарх, а нині «австрійський в’язень» Дмитро Фірташ.

Найгірше у таких випадках навіть не те, що активісти отримують гроші від олігархів, а те, що вони «вбивають» спроби запровадити в Україні новітнє й технологічно сучасне виробництво. Адже бізнес олігархів – це переважно енергомістке та застаріле виробництво. Так звана «радянська спадщина».

Скільки заробляють активісти?

Заробіток активістів залежить від методів роботи та регіону. У столиці громадська організація може заробляти декілька мільйонів гривень у місяць, обкладаючи даниною підприємців та виконуючи замовлення олігархів. Це дозволяє більшості київських активістів жити на широку ногу, знімати шикарні офіси. В регіонах ситуація трохи «гірша». «Прибуток» активістів вимірюється сотнями тисяч. Найбільшу вигоду мають кишенькові організації олігархів — як, наприклад, у Тернополі. Робота на олігарха дає стабільний прибуток.

Таким чином, якщо ви побачите безробітного громадського активіста на шикарному джипі, не особливо дивуйтеся. Таких розвелося нині багато. До пори — до часу, звичайно.

Тарас Вишнівський