Минулого тижня у селі Великі Садки Шумського району сталося подвійне вбивство. 30 січня на обійсті знайшли двох вбитих жінок — 88-річну Євдокію Войтюк та її 62-річну доньку Ганну, яка доглядала за старенькою. У вбивстві підозрюють родича жінок, який був учасником АТО, — 29-річного Степана. Мешкав чоловік із сім’єю в сусідньому селі Малі Дедеркали. З дружиною виховують чотирьох дітей — двох дружини від першого шлюбу і двох спільних. Відомо, що останнім часом чоловік проходив службу за контрактом у Збройних силах України в сусідній області, додому приїхав у відпустку.

До пошуків вбивці були залучені працівники Шумського, Кременецького та Лановецького відділень поліції, спецпідрозділ «Корд», а також правоохоронці сусідніх областей. Перевіряли транспортні засоби на в’їздах до райцентру, а також залізничні та автовокзали. Знайшли Степана на закинутому обійсті на краю Великих Садків, майже на межі з Хмельницькою областю. Чоловік в усьому зізнався, пояснити свого вчинку не зміг. Нині він перебуває під вартою.

— Явдоха три роки була прикута до ліжка, за нею почергово доглядали діти — донька Ганна та син Михайло,  батько Степана. Ще одна донька старенької, Марія, живе на Хмельниччині, нездужає, приїжджала на свята до матері, — розповідає мешканка Великих Садків Надія Долинська. — У голові не вкладається, що Степашка на таке здатний… Він у мене на очах виріс, не був жорстокий, просто п’яниця. За два дні до трагедії приїхав до бабусі. Колись він навіть був  опікуном старенької, згодом ніби переоформив документи на дружину, хоча вони й не доглядали за нею. Степанові мала залишитися бабусина хата. Надвечір 30 січня до мене зателефонувала донька Явдохи Марія і попросила навідатися до її матері та сестри, бо вони не брали слухавку. У них не світилося, думала, сплять. Марія тоді набрала номер сина Ганни з села Потуторів і вже він поїхав до бабусі та матері і застав страшну картину… «Біда… — в сльозах сказала мені по телефону Марія. — Мама мертва, а Гані ніде нема…» До села приїхала сила-силенна поліції, я ще ніколи такого не бачила. Усю ніч працювали. Я не ходила туди, мій чоловік був за понятого. Явдоха лежала мертва на ліжку, її вбив гайковим ключем… Тітку прибив на подвір’ї, там була кров, мабуть, утікала, а вже в клуні сокирою порубав руки, ноги, голову… Катував, як звір… У хаті знайшли його піджак, військовий квиток, телефон, порожній гаманець. Кажуть, що він випивав із сусідами, мабуть, вимагав у бабці та тітки грошей. Краще би дали зо сто гривень, хай би пив, лиш би не зачіпав… Явдоху поховали 1 лютого, Ганну — 2 лютого… У хаті нині живе батько Степана, бачила, що дим із комина ішов. Ходить зажурений, для нього це найбільша біда, бо ж син таке вчинив…

Як розповідають у Великих Садках, слід підозрюваного у вбивстві взяв собака: спершу привів до сусідів, з якими він пиячив, а потім — на закинуте обійстя. Знайшли Степана сплячого у хліві, поруч — пляшка оковитої. «Що ти наробив?!» — запитала його місцева староста. «Не знаю…» — відповів.

— У селі ще ніколи такого не було… Перед тим Степан ходив, як зомбі. Щось із ним робилося… — зітхає пані Надія. — Кажуть, у нього була біла гарячка, а ще війна дала своє…

Після того, як страшна звістка облетіла всю Шумщину, почали розповідати, що незадовго до вбивства Степан хотів замовити… дві труни. «Навіщо?..» — перепитала здивована продавчиня. «Треба бабу і тітку поховати», — відповів.

— У нього щось робилося з головою, бо ж замовляв труни наперед, — плаче донька Євдокії Марія. — Люди переказали Ганні про таке дивацтво, та вона не сприйняла цього серйозно, казала, що не боїться Степана. А треба було насторожитися… Світ мені нині немилий без моїх рідних…

— Близько року Степан був у зоні АТО. На момент вбивства вже мав бути у військовій частині, — каже родич потерпілої родини. — Мабуть, він планував вбивство, якщо ходив і говорив таке… Експертиза мусить визначити, чи він адекватний. Як йому таке звірство простити?! Не один був у зоні АТО, але повертаються, живуть. Хлопчина з нашої родини воював у Донецькому аеропорту і взяв себе в руки — живе. Степан, бувало, говорив, що не любить бабусю і тітку, але це не привід вбивати…

«НОВА…» зателефонувала і до дружини Степана Катерини. Після вбивства жінка поки що не бачилася з чоловіком, не може прийти до себе…

— Не вірю в те, що сталося… Мій чоловік спокійний, з дітьми бавився, такий облесливий. Ніколи на мене руку не піднімав, — переконує Катерина. — Ми сім років прожили разом, у нас двоє спільних дітей. В неділю я його проводжала на АТО, він поцілував дітей і пішов. А у вівторок нам повідомили жахливе… Не знаю, чому він не поїхав, а завернув до бабці. Як мені переказують, Степана повезли на психіатричну експертизу, та я ще не бачилася з ним. Дуже мені важко від того всього…

Нині слідчі встановлюють деталі вбивства. Подія внесена до ЄРДР за ч.2 ст. 115 ККУ — умисне вбивство двох або більше осіб. Санкція статті передбачає позбавлення волі на термін від десяти до п’ятнадцяти років або довічне ув’язнення.