13 вересня двоє злодіїв серед білого дня пробралися до їхньої оселі і винесли золоті прикраси на суму 15 тисяч гривень. «НОВА…» зателефонувала до родини і дізнавалася про подробиці.

— Ми живемо на боковій вулиці, неподалік траси, злодіїв на зеленій «дев’ятці» бачила наша сусідка: вони спершу під’їхали до її подвір’я, а потім дали задній хід до нашого, — розповіла потерпіла пані Оксана. — Мій чоловік Андрій у той час робив двері у гаражі, біля нього була невістка. Раптом почув гавкіт собаки, виглянув на подвір’я — а там два незнайомі чоловіки. Вони саме виходили з нашого помешкання. «Що ви робили в моїй хаті?» — здивовано запитав. Плутано відповіли, що туди, мовляв, забіг чоловік з Озерної, назвали його ім’я і прізвище, який нібито взяв у них гроші і переховується. «Може, ви що потягли в мене?!» — перепитав чоловік і швидко зайшов перевірити. А за злодіями тим часом вже слід замело.

У хаті пан Андрій побачив розкидані речі і все зрозумів, та було вже пізно наздоганяти злочинців, викликав поліцію.

— Ключ від хати лежав на порозі під щіткою для взуття, ми ніколи не ховали його, — каже пані Оксана. — Невістка перед тим пила каву в хаті, а потім пішла на хвилин 10 щось допомогти батькові. Чоловік добре запам’ятав злодіїв, вони були ромської національності. Здається, ми їх і раніше бачили у селі — збирали металолом. Не знаю, чому саме до нас залізли. Може, хто дав «наводку», бо чоловік недавно робив дашок для каплички на замовлення однієї родини, думали — у нас повно грошей. Насправді у хаті були лише незначні кошти, але викрали золоті прикраси — персні, два ланцюжки, перстень «Спаси і сохрани». Не думаю, що то були «профі» у злодійській справі, бо на столі лежали банківські карточки, документи, ноутбук, не побачили й доньчиних золотих сережок. Того дня на сусідній вулиці до помешкання однієї жінки теж хотіли зайти схожі незнайомці, начебто «перевірити» документи по газу, та вона їх не впустила. Нещодавно в односельчанина викрали з хати комп’ютери і планшети. Нема спасу від злодюг, не хочуть працювати, а шукають легкої наживи…