Коли любов до того, що ти робиш, переплітається з якісними матеріалами, високою вимогливістю, уважністю до деталей і ручною роботою – виходять вироби тернопільської майстерні шкіри WILD LAND.

Невелика затишна кімната-майстерня, теплий аромат шкіри, музичні ритми… Впадають в око стелажі з нитками усіх кольорів і відтінків, швейні машинки та інструменти, розкладені ескізи, – атмосфера неймовірна і надихаюча. Саме тут творить неперевершені аксесуари 24-річний тернопільський «шкіряних справ майстер»,  який працює під творчим «псевдо» Олександр Каульбах. Зі шкіри він здатен створити усе, на що тільки вистачає фантазії. А її, повірте, вистачає на все: починаючи від чохлів для запальнички і закінчуючи ексклюзивними індивідуальними роботами. Жіночі та чоловічі сумки, наплічники, гаманці та візитниці, чохли та футляри, органайзери, ключниці, портмоне,  ремені,  браслети, брелоки,  ножни, словом, ви уже зрозуміли, що цей список можна продовжувати та продовжувати…

 Спочатку був…  Youtube

Роботою зі шкірою Олександр захопився понад п’ять років тому. Каже, як тільки-но почав – затягнула круговерть ідей та творчості.

— Складно сказати, коли був «саме той» знаменний день, адже все відбулося доволі спонтанно, — пригадує сам майстер. — Шукав подарунок товаришу на день народження, заглянув на один сайт із хендмейдом, із нього перейшов на інший… Подивився, як творяться вироби зі шкіри, поставив собі в умі «галочку» та й забув про це до пори до часу… Власне, до того часу, коли побачив на одному з тернопільських «блошиних ринків» кілька чималих шматків шкіри за ду-у-уже демократичною ціною. Вирішив: спробую, втрачати нічого, та й не святі ж горшки ліплять! (Сміється, — авт.) Так, без відповідних інструментів, фактично з «підручних засобів» я створив свій перший  виріб зі шкіри:  обкладинку до паспорта.  Мені на той час вона дуже подобалася, хоча, звичайно, нинішній я розкритикував би її в пух і прах… (Сміється, — авт.)  І крок за кроком, поєднуючи  навчання в Тернопільському технічному університеті  та «шкіряне» хобі, я вивчав усі нюанси роботи зі шкірою.

Спочатку був…  Youtube: переглядав навчальні відео в інтернеті, вчився зшивати та склеювати різні шматки шкіри, опановував швейну машину…   Словом, намагався поєднати метод «помилок і проб» з  «вічним» правилом «сім разів відміряй і раз відріж». Це правило саме про шкіру, адже це такий матеріал, який помилок не прощає. Похибка в міліметр може обернутися втратою цілого виробу, а це матеріал і час. Якщо смикнулася рука чи не там пробив дірку, заготовка буде зіпсована.

Для прикладу, коли хтось шиє щось із тканини, то можна розпороти шов і щось підправити, адже вона еластичніша. Шкіра ж —  дуже «вибаглива дама»…

Хтось, звичайно, може запитати:  навіщо нам у 21-ому столітті ручні вироби, коли є мануфактура? Навіть якщо не враховувати таких «невловимих» нюансів, як часточка душі майстра, котру він вкладає у кожен виріб, залишається проста математика. Вироби ручної роботи довговічніші та витриваліші: люди, котрі придбали в мене шкіряні аксесуари ще п’ять років тому, користуються ними донині. А ще кожен «рукотворний» виріб зі шкіри набуває своїх, неповторних рис характеру, підлаштовується під власника, починає бути індивідуальним… Це неможливо порівняти із фабричною потоковою роботою.

«Шкірне питання»

До слова, про шкіру: наразі свої вироби шию здебільшого з телячої шкіри від українських виробників, проте нещодавно замовив матеріали за кордоном: цікаво порівняти якість.  Щодо інструментів, то нині їх вибір чималий, проте основні ті ж, більшість яких використовували предки століттями —  голки з нитками, найрізноманітніші ножі та різаки, молоток і пробійники для шкіри.

Кожен виріб виготовляється виключно вручну – від підбору матеріалів та макетів до логотипу.  До дизайну у мене вимоги не менш суворі, ніж до матеріалів. Мені до вподоби досить лаконічний дизайн, проте оздоблений  тисненням. Головне, щоб було зручно користуватися. Тому все, що виставляю на продаж, спершу намагаюся випробовувати сам, потім враховую недоліки та вношу зміни. Найчастіше замовляють портмоне, гаманці та ремені, традиційно популярні молодіжні наплічники різних кольорів, форм та розмірів та класичні жіночі і чоловічі сумки. З ними можна ходити в офіс чи на навчання, прогулюватися з друзями, подорожувати. Вони поза часом —  їх цінують за надійність, витривалість і, звичайно, зовнішній вигляд. Буває, що клієнти замовляють вироби за власним ексклюзивним ескізом.

Першими покупцями стали родичі та знайомі. Далі, завдяки соціальним мережам та «сарафанному радіо», виробами зацікавилися покупці з Америки та Європи. Тому можна сказати, що нині мої вироби подорожують більше, ніж я сам. (Сміється, —  авт.) Проте коли люди ставлять за мету просто заробіток, то це ремесло не для них. А мені дуже подобається торкатися шкіри, відчувати її пряний запах, створювати щось своє, якісне, справді особливе, чого немає більше ні в кого. Навіть якщо робота складна, передчуття радості клієнта додає сил. Я отримую безцінний досвід і нові враження, від усього чим зараз займаюся. І роблю те, що люблю, – ділиться майстер своїм найбільшим секретом успіху.

Попри те, що ручна робота зі шкірою – не основне заняття Сашка, це вагома частина його життя. «Я б хотів, аби те, що я роблю руками, стало основною роботою, – каже Олександр.  — У мене ще дуже багато ідей, і треба часу та рук, аби втілити їх усіх у життя…»