29 серпня у Великій Березовиці з нагоди 30-річчя відновлення Незалежності України відбулася зустріч представниць Тернопільського відділення громадської організації «Союз Українок». Незважаючи на дощову погоду, жінки, більшість з яких поважного віку, численно прибули на імпрезу. Взяли участь у Святій Літургії, помолилися за союзянок, які відійшли в засвіти. Після того поспілкувалися за святковим полуденком, поспівали пісень. Додав надзвичайної атмосфери святу союзянський хор «Дзвони пам’яті». Через серце кожної жінки пройшли рядки гімну «Союзу Українок»:
«Нас кличе дух героїв, що впали
В боротьбі, і годі вже бездільно
Нам гаять час в журбі.
З прапором синьо-жовтим
Вперед ідім, крок у крок,
А гасло всіх нас буде «Союз Українок».

Щиро привітав союзянок парох храму Вознесіння Господнього отець Василь Брона: «Приємно, що такі поважні гості завітали до нашого храму! «Союз Українок» має давню історію. Нещодавно ми святкували столітній ювілей заснування організації. Бажаю, щоб ваша організація розвивалася, наповнювалась новими людьми. Кожна союзянка уособлює в собі правдиву християнку, свідому українку, мудру інтелігентну жінку, добру дружину, маму, бабусю. Бажаю, щоб Бог благословив ваші родини, надихав на добрі справи, а ваше служіння нехай буде на розвиток України».
Ініціаторкою зустрічі була громадська діячка Марія Крупа із Великої Березовиці, яка у 90-их була першим головою обласної організації «Союзу Українок». Після неї очолювали жіноче об’єднання Марія Гром’як та Надія Плющ. Нинішня голова «Союзу Українок» — Наталія Постільська.

«Відбувається об’єднання поколінь союзянок! — радісно виступила Наталія Постільська. — На зорі Незалежності ми боролися за прапор, за гімн, за конституцію, за державність. Були натхненні боротьбою Степана Бандери, Романа Шухевича, Євгена Коновальця. За сім років, відколи я очолюю організацію, «Союз Українок» пройшов важкі випробування, адже відбулася Революція Гідності, триває війна, усіх нас зачепила пандемія коронавірусу. У 2013-ому ми їздили на Майдан до Києва, згодом долучилися до волонтерства. Нинішнє завдання «Союзу українок» — виховувати нове покоління патріотів. Наша молодь народилася в незалежній Україні, має мову, церкву, свободу слова, тому не може уявити, що може бути по-іншому. «Союз Українок» діє вже століття, і ще, вірю, буде не одне жити й трудитися для збереження нашої державності».

«Дякую Богові, що допоміг нам зібратися! Отець Михайло Пастух благословив цю зустріч, пані Наталя підтримала, я склала сценарій, — розповіла Марія Крупа. — Все в житті змінюється, тож треба також змінювати принципи роботи «Союзу Українок». Не можемо тільки згадувати минуле, безперервно оглядатися назад, потрібно більше говорити про перспективи, про стратегію, щось робити для розбудови України. Маємо залучати в організацію молодь, приводити з собою на заходи дітей, онуків, прищеплювати у суспільстві любов, милосердя, терпимість одне до одного, формувати аристократизм душ в українців, щоб бути гідною нацією».

«Відродила на Тернопільщині «Союз Українок» Марія Крупа. Найдовше нашу організацію очолювала Марія Гром’як — дружина Романа Гром’яка, який на той час був представником Президента України в Тернопільській області. Активну союзянську робота вела і Надія Плющ, яка працювала в санстанції. Наші жінки долучалися до меценатства, їздили на зустрічі з вихованцями дитячих будинків, сиротинців, у Бережанську колонію, проводили конференції на різні теми, зокрема, про жінку і здоров’я нації, — розповіла про роботу союзянок Іза Мартинюк. — Нас щиро підтримував голова «Облшляхбуду», виділив кабінет, який був нашою світлицею. На зустрічах ми з жінками вишивали. Досі бережу вишитий рушник. Пані Марія Кураш була господинею «Союзу Українок» — дбала про гостинність. Часто пекла конвертики з яблуками, яким пригощала союзянок. Рецепт її маю досі! Та згодом змінилося керівництво «Облшляхбуду», нас попросили… Ми втратили багато речей: вишиванки, рушники, фортепіано, картини. Прикро, що і нині не маємо свого куточка, де б могли зустрітися, поспілкуватися. За головування Наталії Постільської прапор «Союзу Українок» несе наш хор «Дзвони пам’яті». «Союз Українок» має й надалі виховувати інтелігентних дівчат, формувати шляхетність, передавати українські традиції».