Ніби й не було чотирьох років шаленої гонки на посаді голови Тернопільської облдержадміністрації. Те чотириріччя завершилося на мінорній ноті — зміною центральної влади і, як наслідок, відходом з посади й Степана Степановича. Але тепер висновки зроблені, окреслені нові завдання, визначені орієнтири, а отже, пишеться нова глава політичного життя. Про це і говоримо зі Степаном Барною в оновленому офісі «ЄС».

— Степане, радий бачити тебе знову енергійним і усміхненим. Уже вдалося відновитися?

— Так, хоча відразу після звільнення у мене був синдром хронічної втоми. На посаді голови ОДА я систематично засиджувався до пізньої ночі, а починав робочий день дуже рано. Тому, коли звільнився, навіть купив диван до кабінету, адже зривався по ночах і мусив удень хвилин 15-20 поспати в офісі. Тепер от відіспався, маю змогу більше часу проводити вдома з рідними, займатися спортом. Знову пішов працювати у компанію «Протекшен Груп», повернувся на посаду заступника директора і маю змогу заробляти навіть більше, ніж коли керував областю.

— А ось ОДА, на жаль, останній рік собі в актив записати не може. Керівники області змінюються, а робота не жвавішає…

— Ну, якщо ми аналізуємо кадрову політику, то треба усвідомлювати, що у чинної влади вона абсолютно відсутня. Доказом цього є те, що після мого звільнення у липні минулого року на посаді керівника ОДА побували троє людей, і всі призначені указом президента Володимира Зеленського. А у деяких районах досі (!) не призначені керівники РДА…

Що ж до мого особистого сприйняття процесів, що відбуваються в області за останній рік, а я можу їх оцінювати значно глибше із зрозумілих причин, то відзначу повну інертність теперішньої влади. Наведу такий приклад. Свого часу я запропонував новопризначеному голові ОДА кілька речей, які негайно необхідно було зробити для нормальної життєдіяльності краю. І що мене здивувало, то те, що жодна з цих пропозицій не була реалізована. Але ж це не питання Барни, від цього залежить функціонування цілої області…

Хіба ми не знали, наприклад, ще в грудні, що коронавірус нас не омине і рано чи пізно прийде в Україну? Та знали! І торік ми закупили машини екстреної допомоги, в грудні 42 сучасні «Сітроени» прибули в область. Від влади потрібно було лише виділити кошти на реєстрацію транспортних засобів, та цього не було зроблено, бо… то ініціатива Барни і Порошенка. Машини стояли до березня, чотири місяці, і лише в умовах пандемії, коли наша фракція на сесії облради заявила, що не вийде із зали, поки це питання не буде врегульоване, тож представники департаменту фінансів «на коліні» внесли зміни до бюджету і проблему вдалося зняти.

Тому, коли нині з високих кабінетів нам розповідають про «велике будівництво», що має охопити країну, то я його не бачу. І мушу наголосити, що триває вже другий «будівельний сезон» нової влади, а нічого не зроблено. На Тернопіллі, наприклад, з часу виборів Володимира Зеленського не вимощено жодного метра державної дороги, у той час як ми цілеспрямовано реалізовували стратегію з’єднання Тернополя сучасними дорогами з сусідніми обласними центрами, у тому числі й дорогою М-12 Стрий — Рогатин — Знам’янка. У мене була принципова домовленість на виділення коштів з Держбюджету на ремонт дороги Тернопіль — Чортків, але після перемоги Зеленського ці кошти пішли на ремонт дороги Кривий Ріг — Маріуполь. І це лише один приклад. Та я не хотів би робити якісь глобальні порівняння, бо вони однозначно будуть не на користь діючої влади.

— Якщо згадали про Рогатин, то наступне запитання стосуватиметься теперішнього голови ТОДА Володимира Труша, який прибув до нашої області саме з цього районного центру Івано-Франківщини. Ти вже мав з ним зустріч?

— Зустріч, звісно, була, вона стосувалася багатьох аспектів, але поки що не буду оцінювати діяльність нового голови ОДА, хочу побачити конкретні результати. Скажу, що ми не ставимо собі за мету йти в опозицію за принципом «баба Яга проти». У питаннях господарки, соцзахисту, підтримки медицини наша фракція в облраді завжди голосувала і буде голосувати «за». В усіх справах на користь області ми підтримували і будемо підтримувати Володимира Труша, як і до того пропонували свою допомогу Ігорю Сопелю. Але тільки до моменту, поки вони не почнуть займатися справами, які, скажімо так, не властиві посаді голови ОДА.

— Вважаєш, що для оцінки роботи минуло замало часу?

— Насправді часу для того, щоб побачити, на що людина здатна, потрібно навіть менше. Та наразі дуже важкий період, країна помітно просіла у фінансовому плані. Якщо наприкінці 2019-го ми констатували дірку в держбюджеті на 40 млрд. грн., то тепер можна говорити про дефіцит 300 млрд. грн. Думаю, що тепер багато хто буде пов’язувати ці проблеми виключно з пандемією, але наголошу, що фінансова криза в Україні почалася ще у третьому кварталі минулого року, а нині ми навіть ще не вийшли на її пік. Найважчу ситуацію прогнозую на вересень-жовтень, а загалом її наслідки будемо долати ще, як мінімум, рік. І зупинити падіння можемо лише завдяки ефективному менеджменту. Але якщо на сесії Верховної Ради вноситься програма стратегії дій уряду на семи сторінках, то хіба це ефективний менеджмент? Про які макро- чи мікропоказники ми можемо говорити? Та навіть уряд Гончарука презентував програму на 130 сторінках.
Тому ми не знаємо скільки протримається Шмигаль на чолі уряду. За моїм баченням, нинішнього прем’єра знімуть з посади десь на початку вересня — перед місцевими виборами. Тоді потрібно буде на когось повісити весь негатив, і жертвою оберуть саме Шмигаля.
Ми, однак, маємо розуміти, що немає урядів Гончарука чи Шмигаля, за все, що коїться в країні, відповідає нині одна людина — Володимир Зеленський. Його партія має більшість у Верховній Раді, сама призначає уряд і приймає закони. Тобто він має всю повноту влади.

— А можеш визначити головні напрямки, реформування яких розпочала ще твоя команда, а тепер воно або зупинене, або ситуація ще й погіршилася?

— Насамперед це реформа децентралізації. Завдяки її впровадженню нам вдалося не лише залучити в область кошти держбюджету, а й значно збільшити розмір зведених бюджетів громад краю. Якщо ми розпочинали із загального розміру фонду власних доходів бюджетів усіх рівнів області в 1,1 млрд. грн. за рік у 2014-ому, то до 2019-го вдалося збільшити цю цифру до 5 млрд. грн. Тобто кожного року додавали по мільярду. Та після того, як ми пішли, реформа зупинена, жодної нової ОТГ…
Інший напрямок — реформування медицини. Нас нині намагаються звинуватити у розвалі медицини в країні, але можу запевнити, що лише за останніх п’ять років у медичній галузі області бодай щось загалом почали робити. Ми встигли реформувати лише первинну ланку, сімейних лікарів. І ось такий лікар в селі отримав зарплату 15 тисяч гривень, практично кожна амбулаторія має автомобіль «Дастер» та комплект телемедицини — нині хіба хтось з них може сказати, що стало гірше? Інша справа, що тепер реформа не лише не продовжується, а є спроби повернути все назад…

А ще хочу нагадати, в якому жахливому стані були кілька років тому обласна інфекційна лікарня чи дитяча інфекційна, а тепер вони відремонтовані й там рятують людей. Модернізували також університетську лікарню. Та й загалом практично всі інфраструктурні об’єкти, на яких нині тривають роботи, започатковані з нашої ініціативи. Як я сказав, триває вже другий «будівельний» сезон команди Зеленського, а я не бачу нічого нового…

Або реформування армії. Ти ж пам’ятаєш, в яких умовах ми організували звіт про річницю своєї роботи в 2016-ому (звітувати тодішній голова ТОДА Степан Барна вирішив на зруйнованому плацу роками закинутої військової частини в Теребовлі, — авт.)? Тоді вважали, що завдання відбудови тієї частини марне, але нині там служать українські воїни. Як служать і у Тернополі, Бережанах та Чорткові. А на початку моєї каденції на території області не було жодної військової частини, і першим проханням до Петра Порошенка було відновлення частини в Тернополі, яке відбулося 9 вересня 2014 року. Але тепер маємо проблеми і в цій сфері — українське військо деморалізоване зовнішньою політикою глави держави, поступками на лінії розмежування. Чуємо інформацію, що другу лінію вже частково прикривають солдатами строкової служби, чого ніколи не було в попередні роки. У нас знову стає нікому воювати. При цьому розпочата нами розбудова військових частин та гуртожитків нині зупинена.

— Зі всієї нашої попередньої розмови випливає наступна тема — за 4,5 місяця відбудуться чергові місцеві вибори. Чи братиме у них участь «Європейська Солідарність» і якими є основні пріоритети й завдання?

— Відразу скажу, що ніколи не тримався за посади. Написав заяву на звільнення на другий день після поразки Петра Порошенка на виборах, хоча у травні минулого року був дзвінок з Кабміну з проханням залишитися на посаді. Але я не хотів бути «хлопчиком для биття» і чудово розумів, що невдовзі мене все одно звільнять, як це зробили, наприклад, з Юлією Світличною, яка керувала Харківською ОДА.
Посади для нас не пріоритет, але ми хотіли б продовжити ті конструктивні зміни, які впроваджували протягом чотирьох років. Тому ми не йдемо в глуху опозицію, а намагаємося підтримувати все позитивне, що продукує і буде продукувати нинішня центральна влада.

Нині «Європейська Солідарність» є однією з найбільш структурованих і найбільш організованих політичних сил в області, тому ми будемо брати участь у місцевих виборах у найповнішому обсязі. Нині чимало наших депутатів в обласній та інших місцевих радах оперативно «позеленіли» і змінили шапки, але це для мене абсолютно не трагедія. Ми очистилися і на наступних виборах оновимо наші списки кандидатів у депутати на 70-80%. У числі кандидатів у депутати місцевих рад підуть люди, які ніколи не були в політиці, проте брали участь, наприклад, у війні на Донбасі чи в Революції Гідності. Серед тих, кого ми підтримаємо, є багато сильних управлінців, які й нині демонструють ефективну роботу. Альтернативи їм на місцях поки що немає. Наприклад, Роман Полікровський — у Збаражі, Роман Казновецький — у Ланівцях, Людмила Павлівська — у Заводському, Олег Кохман — у Великих Гаях та інші. Загалом нашими однопартійцями є 15 голів громад. Що ж стосується інших ОТГ, то наразі питання відкрите. Там, де є ефективні менеджери, ми запропонували йти на вибори разом, і чекаємо на їх рішення. Якщо ж цього не відбудеться, у складі нашої партії чимало сильних кандидатів, яких ми можемо виставити на вибори. Хочу наголосити, що для нас принциповою є позиція участі на виборах і висунення своїх кандидатур у всіх без винятку громадах області, десь можливі компроміси з іншими політичними силами, але мова йде винятково про сильних кандидатів, які можуть справді принести користь області.