Уже два місяці (!) тривають (а радше — затягуються!!!) судові дебати по справі щодо вбивства громадського активіста з Кременця Віталія Ващенка. Це безпрецедентний випадок не тільки у практиці Зборівського районного суду, а й, мабуть, усіх судів нашої області. Затягують розгляд справи четверо підсудних, які перед неминучим вироком поводяться, як щурі на кораблі, що потопає. Саме через їхні хитрі маніпуляції було зірвано понад десяток засідань. Які тільки «діагнози» вони самі собі не ставили, відмовляючись навіть виїжджати із Чортківського СІЗО, а ні, то вже дорогою через Тернопіль «впирались рогами» в автозак і вимагали викликати до них швидку допомогу. І конвоїри їх щоразу слухали і чемно виконували забаганки, аби раптом не порушити їхніх прав. Ніхто жодного разу не перевіряв, чи підсудні не симулюють хворобу, не було надано до суду жодного (!) висновку лікаря про їхні болячки. А суд у такій ситуації безсилий, бо не може зобов’язати підсудних прибути на засідання, якщо їм, даруйте, «крутить живіт».
Ініціювати перевірку стану здоров’я підсудних — надто складний процес, який до того ж не вирішує питання «на сьогодні». Щоб встановити діагноз підсудному та полікувати його, потрібно, щоб передусім його рідні оплатили доправку до медичного закладу та взяли на себе усі витрати, пов’язані з обстеженням та лікуванням. А рідні обвинувачуваних у вбивстві Віталія Ващенка натомість не квапляться їх рятувати, навіть уже відмовляються передавати гроші на адвокатів, тож усі четверо підсудних нині мають державних захисників.

На лаві підсудних по справі щодо вбивства Віталія Ващенка — четверо «профі», за плечима яких чимало важких злочинів, судових процесів, тюремних років, тож вони добре вміють маніпулювати на свою користь, а то й відверто саботувати процес. «Режисером» усіх витівок є організатор злочину — Олександр Закутній із Кривого Рогу. Оскільки йому може «світити» довічне ув’язнення, бо ж не виправився після попередніх мір покарань за важкі злочини, не допоміг йому стати на правильний шлях і останній його 15-річний термін ув’язнення, тож нині у нього справжня істерія…
Найважче в цьому «театрі лицемірства» вдові Наталії Ващенко, хоча вона тримається — не плаче, не показує свого нестерпного болю, не скаржиться на здоров’я. Пані Наталя вже стільки пройшла, зачекає ще й на те, аби підсудні підготували свої кількатомні виступи для дебатів, аби бідолахи підлікувалися, бо ж люди, як-не-як… Але травень — не за горами. Другі роковини — теж… І дуже б не хотілося, аби вирок затягнули на ті сумні дні…