Пригода сталася 6 квітня у приватному секторі на вулиці Яблуневій у Тернополі. Поки старший брат Дениса поїхав по маму та дружину на Центральний ринок, до помешкання Холодів зайшов 24-річний хлопець, що мешкає через кілька хат від них. Скориставшись тим, що нікого із дорослих не було вдома, сусід почав нишпорити по всіх кімнатах, забрав 100 тисяч (!) гривень, скарбничку з копійками. Хотів поцупити ноутбук та золоті прикраси, але Дениско закричав: «Не чіпай!» Щоб утихомирити малого, злодій кілька разів ударив його… Не зважив навіть на те, що Дениско — особлива дитина, у нього важка недуга. Наталувавши кишені купюрами, злодій попрямував до виходу, та раптом почув, що під’їхали господарі, тому кинувся утікати.

— Біля хвіртки нас зустрів переляканий Дениско, розплакався, у нього почалася істерика… Ми не зрозуміли, що трапилося, лише побачили, як через паркан за хатою перескочив сусід і побіг, — розповідає мати хлопчика пані Людмила. — Син розповів про злодія, ми викликали поліцію. Зайшли до будинку — а там усе перевернуто… Навіть у холодильнику щось шукав…   Горе-сусід часто бував у нас вдома, бачив, що де лежить, знав, коли нас нема, тому й дочекався слушного моменту і пограбував. Це вже не перша його крадіжка: незадовго до того він викрав з нашого подвір’я акумулятор, а шість років тому в нас пропали коштовні речі — два золоті ланцюжки, хрестик, перстень, тоді ми злодія не спіймали за руку, але припускаємо, що це теж була сусідова робота.

Цього разу нахабного злодія затримали за гарячими слідами. На виклик приїхали патрульні поліцейські, на підмогу прибули працівники КОРДу.

— Коли ми об’їжджали територію у пошуках злодія, помітили хлопця, що ховався за деревом, — повідомила патрульна поліцейська. —  Підійшли до нього, поцікавилися, що він там робить. З його кишень стирчали 200-гривневі купюри. Хлопець пояснив, що повертався з будови, де працював… Ми відправили фото підозрюваного заявникам, вони упізнали кривдника дитини.

Суд обрав грабіжнику міру запобіжного заходу — тримання під вартою. Після пережитого Дениско навіть на короткий час боїться залишитися сам вдома, тому батьки беруть його з собою на роботу. У Холодів свій сімейний бізнес — вирощують декоративні хвойні дерева, торгують квітами — мають дві точки на Центральному ринку Тернополя.

— Нам не за гроші прикро, бо нині вони є, а завтра нема, а за Дениска, — скаржиться пані Людмила. — Ми стільки випробувань пройшли із синочком за десять років, що й не передати словами. У нього — гідроцефалія (водянка головного мозку), із голови до шлунка вшита трубка, через яку стікає надлишкова рідина з мозку. Лікарі підтримують життя нашого хлопчика, тільки цьогоріч він уже переніс дві операції. Турбуємось за нього, здмухуємо кожну пилиночку, а тут раптом таке… Медики рекомендували Денискові не бігати, не стрибати, не хвилюватися, а йому довелося пережити величезний стрес. До того ж сусід підняв руку на нього, хоча добре знав про його стан здоров’я.

— Днями я складав на подвір’ї ящики з квітами, Дениско був біля мене, вийшов на хвилю на дорогу, а там проходила мати злодія й підступно почала розпитувати його, що тоді сталося, — каже батько потерпілого хлопчика пан Володимир. — «Навіщо ти мого сина посадив?» — мовила злісно. «Бо він мене бив», — відповів Дениско. «Ну і що, що бив?!» — буркнула. Мабуть, у неї нема совісті, якщо взялася ще й дорікати дитині після всього… Вона нині поширює чутки, нібито її син приходив до нас по гроші за скутер, який він раніше продав нам, хоча ми заплатили усю суму. Того хлопця добре всі знають на вулиці, він обкрадав багатьох сусідів, але йому все сходило з рук, бо мама клянчила, плакала, щоб не заявляли в поліцію. Цього разу мусить належно відповісти, адже скривдив беззахисну дитину з інвалідністю. Хіба таке можна пробачати?!