Надовго запам’ятає головний «радикал» Тернопілля Богдан Яциковський свою серпневу «рекламну акцію». Він планував «піарнутися» на фіналі суперкубка і кубка Збаразького району з футболу, а натомість вийшла антиреклама. На команди, що брали участь у фіналі, Яциковський «кинув з багацького плеча» аж по тисячі гривень. Та після гри футболісти відмовилися брати гроші від колишнього «регіонала». Капітан футбольної команди з Нижчих Луб’янок, він же депутат Збаразької райради Тарас Дячун пояснив цей вчинок тим, що Яциковський, будучи на посаді заступника голови Збаразької РДА за режиму Януковича, під час Революції Гідності відправляв людей на антиМайдан, а тому на його руках є кров Героїв Небесної Сотні.
Ми вирішили предметніше поспілкуватися з Тарасом, а насамперед попросили розповісти про своє хобі.

— Як і будь-який сільський хлопчина, я змалку влітку грав у футбол, взимку — у волейбол у шкільному спортзалі. За сільську футбольну команду виступаю ще з 10-го класу, граю переважно на позиції центрального півзахисника. Наша аматорська команда Нижчих Луб’янок бере участь у першості району вже кілька десятків років і постійно бореться за високі місця. Маємо багато щирих уболівальників, які підтримують і мотивують боротися,  за що їм велика подяка. Виграш нагород чи кубка району — справжня подія для всього села. Минулого сезону ми вийшли до фіналу кубка району і здобули право зіграти матч за суперкубок Збаражчини. Цьогоріч футбольна федерація району вирішила організувати справжнє футбольне свято і провести на День Незалежності два фінали — суперкубка і кубка району.

— А чому на цій події з’явився Богдан Яциковський? Він і раніше цікавився районним футболом?

— Ну, він уродженець Збаразького району, а саме — села Киданці. До речі, у цьому сезоні Киданці в районному чемпіонаті не представлені, то йому, якщо він справді хоче допомогти футболістам, варто було б насамперед звернути увагу на своє село. Що ж до фінальних поєдинків, то не знаю, як він там опинився. До того моменту я не бачив, щоб він брав участь у футбольному житті, хоча виступаю в районному чемпіонаті вже п’ятнадцятий сезон. Крім того, беру участь у засіданнях федерації футболу, різних спортивних заходах.

— Знаю, що загалом футболісти, скажемо так, крізь пальці дивляться на походження спонсорських коштів. Чому ви відмовились від грошей Богдана Яциковського?

— Крім футболу, я цікавлюся також політикою і знаю, так би мовити, хто є хто. Скажу відверто, мені було надзвичайно прикро побачити Богдана Яциковського на цьому нагородженні. Усі ми пам’ятаємо, що він особисто відправляв людей на антиМайдан, був у лавах Партії регіонів. Нині він це заперечує і стверджує, що не був, але це неправда. Як він міг очолювати головне управління економіки у Львівській ОДА, згодом працювати аж до самої Революції Гідності заступником голови Збаразької РДА, коли при владі були «регіонали», і при тому не бути в Партії регіонів? Зважаючи на порядки, які панували в тій партії, такого просто не могло бути, туди «чужих» не брали. Тому необхідно зробити все, щоб недопустити реваншу осіб з такою неодноразово заплямованою репутацією.

На жаль, сьогодні Яциковський є депутатом Тернопільської обласної ради, засідає в сесійній залі, виступає з трибуни і очолює обласний осередок досить рейтингової політсили. До речі, присутність, та ще й на керівному посту, у цій партії Яциковського свідчить і про її  моральні устої. Як і Ляшко, Яциковський так само політичний авантюрист і не має совісті. Ми не забули його діянь в часи Революції Гідності і будемо про це постійно казати. На нагородженні я відразу запропонував не брати від Яциковського грошей, а партнери по команді і глядачі на трибунах мене підтримали.

— А як на цей вчинок відреагував сам Яциковський? Можливо, після гри підходив до вас на розмову?

— Я принципово з ним не спілкуюся. А те, що від нього не було жодної реакції, лише засвідчує про правильність нашої позиції. Та й хіба він годен заперечити очевидні речі? Дуже важко на біле казати чорне навіть у політиці…

— А як ви потрапили у політику?

— Скільки себе пам’ятаю, завжди дотримувався націоналістичних поглядів, а з політиками-націоналістами познайомився у 2011 році. Я переглянув в інтернеті фільм про борців за волю України, а потім сконтактував з його автором  —  Богданом Бутковським. Зустрілися, цікаво поспілкувалися, постійно тримали контакт з того часу. Власне, так і опинився  у колах, близьких до ВО «Свобода». З перших днів Майдану був у Києві, примудрявся «втікати з роботи», хоча тільки був призначений на посаду начальника частини. Мене ще відмовляли:  «Не їдь. Звільнять з роботи». Власне там і прийшло чітке усвідомлення, що необхідно шукати однодумців, долучатися до ідейної дієвої політичної сили. Тому, коли запропонували в 2015 році стати кандидатом до районної ради від ВО «Свобода», я погодився. Односельчани мене підтримали, тому намагаюся виправдати їхню довіру.

Крім громадської діяльності, десять років носив погони рятувальника. Закінчив службу у званні капітана на посаді начальника частини. Звільнився за станом здоров’я у 2015 році. Тепер працюю у Тернополі заступником директора КП «Об’єднання парків». Відповідаю за напрямок розвитку, це дуже цікава робота.

— А що вдалося зробити за час депутатства?

— У своїй діяльності орієнтуюся на потреби молоді, опікуюся «свободівською» молодіжною організацією «Сокіл». Однак під час роботи у Збаразькій райраді зрозумів, що в нас місцеве самоврядування позбавлене реальних важелів впливу. Це недоліки діючого законодавства. У нас централізована держава, де чітко інтегрована вертикаль виконавчої влади, в якої й зосереджені всі керівні важелі. Будь-які ініціативи впираються в брак коштів. Спільно з сільським головою, депутатами Нижчелуб’янської сільської ради вдалося встановити три дитячих майданчики, облаштувати бруківкою головну вулицю села, провести ряд заходів (День села, перегляди фільмів, концерти тощо), освітлення вулиць. На моє запрошення приїжджав «Сільський ревізор».  Плануємо покращувати інфраструктуру села (клуб, амбулаторію, школу) в міру наявності коштів. Цього року передбачили гроші на ремонт даху амбулаторії, виготовлення документів для перекриття клубу.

Тарас Дячун народився 28 січня 1989 року. Закінчив Львівський університет безпеки життєдіяльності та Львівський університет внутрішніх справ (заочно), нині здобуває економічну освіту в Тернопільській бізнес-школі. Працював начальником пожежно-рятувальної частини Управління з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області. З 2015 р. — депутат Збаразької райради від ВО «Свобода». Працює заступником директора Тернопільського КП «Об’єднання парків».