— Коли мене запитують, як ми відзначатимемо своє професійне свято — Міжнародний день театру — відповідаю:  традиційно…  На сцені! – каже головний режисер Тернопільського драмтеатру, народний артист  Олег Мосійчук. — У своє свято ми завжди намагаємося зробити свято для тих, хто приходить до нас, — каже Олег Петрович, — тому й у День театру уже звично будемо на сцені. 

Причому свято — як для “шевченківців”, так і для усіх тернопільських шанувальників Мельпомени — можна сміливо назвати подвійним: адже на суд глядача Олег Петрович приготував нову прем’єру, причому таку, яка обіцяє стати справжньою сенсацією, — драму “Язичники” за п’єсою Ганни Яблонської.

— Театр покликаний хвилювати. І ті, хто прийде до нас  26-27 березня на прем’єру, вийдуть із глядацької зали схвильованими… — зауважує Олег Мосійчук. — Спектр глядацьких емоцій може бути різним, проте я переконаний: ніхто не буде розчарований… Перш за все тому, що це надзвичайно цікава робота молодого українського драматурга Ганни Яблонської, яку називали “ангелом нової п’єси” і яка шість років тому трагічно загинула внаслідок теракту в московському аеропорту Домодєдово.  До слова, Ганна їхала до Москви отримувати нагороду саме за п’єсу “Язичники”, яка стала кращою з-понад півтисячі претендентів на цю премію…

Уперше прочитавши п’єсу, я був шокований тим, що її написала така юна дівчина, а вже з таким тонким світовідчуттям, такою емпатією до людського болю і проблем. Вражає й те, наскільки точно на прикладі життя однієї родини подано колосальний зріз нашого суспільства. Зовні виглядає усе так просто, як у кожній нашій домівці, а поза цим — такі глибинні речі, така висока філософія…

П’єса неоднозначна і цим класна. Болюча, сучасна… Її відразу ж охрестили “скандальною” — мабуть, через наявність у тексті ненормативної лексики…  При цьому у постановці ми цієї лексики уникли, забудувавши стосунки між персонажами таким чином, що ця лексика “прочитуватиметься” поза вимовленими фразами… Як на мене, скандальність п’єси у тому, що вона така ж, як і саме наше життя.  І те, що Ганна Яблонська написала у своїх 20-ть років, буде актуальне ще через років сто, якщо ми залишатимемось такими ж, як ми є…

У “Язичниках” у нас задіяні усі покоління акторів: і корифеї Люся Давидко, Ярослава Мосійчук, В’ячеслав Хім’як, і талановита молодь…

Сюжет наперед не розкриватиму, зазначу лише, що йдеться про пошук віри і любові, про те, що у всьому світі гармонію можна створити тільки через любов — у серці й у голові…

Як на мене, така вистава мала б бути у репертуарі кожного театру. Прикро, коли увесь час доводиться чути, що треба більше “розважалова”, бо ж і так війна, і людям і так важко, і хоч у театрі вони могли б посміятися та відпочити. Питань немає —  у нашому репертуарі є достатньо комедій для тих, хто хоче посміятися. Але має боліти і щось інше, щось вище… Бо ми так ще довго будемо сміятися. Бо одні вже і так сміються – з тих, хто сміється у залі, а ми все життя плачемо… Театр існує не лише для того, аби розважати публіку, а й щоб відповідати на запитання, які перед нами ставить світ. І ми своєю виставою намагаємося це зробити…