Сейм Республіки Польща ухвалив пакет законів, зокрема зміни до «Закону про Інститут національної пам’яті — Комісію з переслідування злочинів проти польського народу». Чим від дотичний до України? Тим, що, згідно з ним, до відповідальності притягуватимуться усі, хто заперечує, підтримує або пропагує злочинні, на думку поляків, дії ОУН та УПА. Три роки ув’язнення або штраф — за заперечення «бандерівських злочинів». Відповідний законопроект, запропонований шовіністичною партією «Кукіз’15», пролежав у польському Сеймі майже півтора року, а нещодавно, 26 січня, депутати, у тому числі представники правлячої партії «Право і справедливість», підтримали його переконливою більшістю.  Такі рішення польського Сейму — це не просто дешевий популізм частини польського політикуму, а безпрецедентна образа, що відбулася на тлі спроб України відновити добросусідські відносини з Польщею, заперечення права українців на власну державність і національну гідність. 

Бурхливе обговорення скандального закону триває уже не один день. Обурюються політологи та історики,  виступають із заявами націоналістичні організації, і тільки МЗС України  висловлює «глибоку стурбованість». Прокоментувати ситуацію «НОВА…» попросила відомого тернопільського педагога, публіциста, історика та громадського діяча Олега Вітвіцького.

— Я не читав повної редакції закону «Про заборону бандерівської ідеології», прийнятої Сеймом 26 січня 2018 року, як і не тішився нещодавньою відставкою міністра Ващиковського. Тим не менше, мої скромні навики з польської дали можливість «насолодитись» коментарями інтернет-користувачів західного сусіда під новинами про голосування законопроекту, ініційованого панковим «Кукізом’15». Польща торжествує! Так, ніби «войско польске» самостійно взяло Берлін чи нагло заслаб суддя апеляційного суду, котрий мав намір змінити вирок Варшавського процесу 1936 року. Історична реінкарнація відбуватиметься «по-новому»: тепер не судитимуть Бандеру, тепер судитимуть «за Бандеру». От більше немає проблем у народу над Віслою: не переймається він змінами до власної Конституції, ротаціями в уряді, загостренням відносин з ЄС, ситуацією з біженцями…  Головне тепер —  законне право «полювання на бандерівців». Деякі з коментаторів (швидше за все – боти) за нестаріючими інструкціями епохи Ярузельського вже готові подавати уточнені списки відкритих і латентних ворогів, місце їхніх локацій та нелегальних антипольських зібрань…

І знаєте, все могло би виглядати смішним, все могло би видаватись таким собі сутінковим сюрреалізмом, якби не кілька серйозних факторів.

Перший. За законопроект проголосували 279 депутатів Сейму (з необхідних 209-ти). Причому це не лише представники модного «кукізу», а й  всі провладні партії і ряд депутатів з опозиції, а  отже, фактично переважаюча представницька сконсолідована спільнота – від лівих до правих, від Перемишля до Вроцлава. Голос «за» був не лише проявом партійної дисципліни, а передусім політичним хабарем шовіністично налаштованим виборцям. А таких, як виглядає, – більшість. При цьому не варто забувати і той факт, що основний електорат «кукізу» —  молоді люди віком від 18 до 30 років. Саме їхні голоси (понад 40% із загальної підтримки) провели цю партію до парламенту.

Другий. Рішення сейму таки поставило жирний хрест на спорадичних спробах порозуміння і примирення, заклики до якого виходили переважно з українського боку. Тепер усі чекають на відповідь з Києва. Українське МЗС вже висловило «занепокоєння» щодо прийнятого закону, але, думається, однією «стурбованістю» тут не обійдеться. Тим більше, якщо розпочнуться реальні судові процеси. От, наприклад, за «Повстанську абетку» (укладена Олегом Вітвіцьким віршована розповідь про життя і пригоди юного вояка УПА — ред.), яку однаково ненавидять і в Кремлі, і в Палаці Конєцпольських. Чи за публічне спалення «картки поляка», що провокують схожі закони. Власне, наш хід, панове…

Третій. Усім зрячим і тверезомислячим полякам (які в очевидній  меншості) та українцям (які сподівались на диво) давно помітно брудну і бридко-гібридну «руку Москви» у всій цій каламутній історії. Образно кажучи, 26 січня у стінах Сейму не лише ця рука грала свою партію, а смердючі московські ноги у ватованих валянках натиснули на педалі польського шовінізму. І не лише стосовно українців. Свіжою у пам’яті залишається варшавська листопадова маніфестація під гаслом «Пам’ятаємо про Львів і Вільнюс».

Саме тому сьогодні вкрай важливо виставити точний знак рівності між московським і варшавським імпер-шовінізмом, який у своїй гібридній формі ХХІ століття веде наступ на все українське: мову, гідність, Донбас, Бандеру, Крим, Львів, УПА, Шухевича і усіх наших Героїв минувшини та сьогодення. Слід відкрито визнати домінуючий вплив кремлівських сценаристів на польську політичну верхівку (це ж із катинським фактором (!),
а через них і на значну частину польського суспільства.

Саме в цьому контексті, сьогодні гасло «Геть від Москви» звучить співзвучно із «Геть від Варшави». Варшави Пілсудського, Ярузельського, «Кукізу» і Ващиковського. Варшави, засліпленої імперською полудою.

Живемо в час прощальних краплин у клепсидрі стабільності світового укладу. Чи буде змога вдало перевернути цю клепсидру, розпочавши новий відлік гідності, а не спекуляцій; патріотизму, а не шовінізму; правди, а не гібридності, залежить від багатьох чинників. Але обов’язково і від кожного з нас!