“З глибоким сумом дізнався про смерть голови Тернопільської обласної державної адміністрації 1999-2002 років і просто прекрасної людини Василя Коломийчука. Навіть сьогодні приставка “екс” ніяк не клеїться до його імені, – написав у Фейсбуці Віктор Литвинчук. – Мені пощастило працювати з дев’ятьма головами облдержадміністрації безпосередньо. Більше того, в усіх дев’ятьох я був їхнім заступником, а отже бачив роботу кожного з них наживо. Не принижуючи жодного, маю право сказати, що Василь Степанович – це не тільки керівник високого штибу і легенда Тернопільщини, а й людина, яка створила себе сама і постелила дорогу десяткам відомим і менш відомим, але прекрасним людям.

Пройшовши шлях від сільського агронома до очільника однієї з областей, він став її візитною карточкою. Майже два десятиліття минуло після відставки, а його ім’я не сходить з вуст тернополян. Це і нестандартні, на перший погляд простакуваті фрази, які вже стали хрестоматійними, і передаються з вуст в уста. Це і стиль керівництва, і вміння бути “своїм” серед людей, незалежно від їхнього статусу і рівня. Це й відкритість та доступність людини, до якої може звернутися кожен. Здавалося, що в області не було жодної людини, яка б не знала імені Василя Коломийчука. Він був справжнім народним очільником Тернопільщини.

Разом з тим, Василь Степанович був неординарною і непростою людиною. Часом міг так відшпетити за невиконання завдання, що в декого холодний піт на чолі виступав. Але вже через кілька хвилин він поводив себе, ніби нічого й не сталося. У своєму житті я не зустрічав людини, яка б могла так легко забувати чужі помилки… і свої образи. На жаль, і йому діставалося немало.

Неймовірна титанічна працездатність. На десятках сторінок я міг би розповідати про цю його рису. Постійні поїздки по області, усі наради переважно на об’єктах, а не в затишних обласних кабінетах, нічні поїздки на київські олімпи, сон в автомобілі… Чого лишень була варта ліквідація наслідків стихії на півдні області, яку було завершено в дуже стислі строки. Усе це приносило задоволення, бо область крок за кроком переходила з аутсайдера на лідерські позиції. А відгукнулося нині…

Сьогодні область втратила велику людину, яка більшу частину свого життя віддала, щоб Тернопільщина стала динамічною і впізнаваною. Саме за Василя Коломийчука було здійснено соціально-економічний стрибок із забутої Богом і людьми території до успішної області. За його участі у 1999 році Інститут регіональних досліджень та Західний науковий центр НАН України і МОН України розробив програму “Стратегія розвитку Тернопільської області до 2010 року і на перспективу”. Це була перша реальна Стратегія розвитку області. Василь Коломийчук автор більш, ніж 45 наукових праць з економіки, управління та розвитку регіонів.

За свою працю Василь Коломийчук нагороджений орденом “За слуги ІІІ ступеня”, низкою урядових нагород та Почесними Грамотами і медаллю Президента України. Він доктор економічних наук, Заслужений економіст України, обраний академіком чотирьох Академій України.

Але найбільшою нагородою для Василя Степановича була його невтомна титанічна праця, яку він виконував сумлінно, як на державному рівні, так і в громадському житті. Справжнім пам’ятником для нього і нетлінною пам’яттю про справжнього українця та патріота Василя Коломийчука залишаються святі споруди, які збудовані за його сприяння та участі. Це – комплекс Маріїнського духовного центру в Зарваниці і Духовний центр ім. Данила Галицького в Тернополі. А ще нескінченний перелік тих добрих справ, які він зробив за життя. Учора він відійшов від нас у засвіти, залишивши після себе неопалиму пам’ять… і глибокий сум…

Сьогодні Василя Коломийчука поховали… Він був найкращий, найсильніший і найефективніший голова Тернопільської обласної державної адміністрації усіх років часів Незалежності. Хороша, розумна, працьовита, добра і щира людина…”