Проблема цілодобового постачання гарячої води притаманна не лише Тернополю, а й багатьом іншим містам України. Проте Тернопіль — одне з небагатьох міст, де цю проблему вирішують системно.

Радянська спадщина

Радянська система залишила велику проблему, безпосередньо пов’язану з можливістю цілодобового гарячого водопостачання. Багато років тому ніхто не задумувався про такі речі, як вартість газу, втрати тепла по дорозі від котельні до будинку. Використовувалася так звана “чотиритрубна система” постачання води і теплоносія для системи опалення. Це означає, що взимку котельня нагрівала теплоносій і постачала до будинку в систему опалення. Охолоджений теплоносій повертався до котельні. Окремо від котельні по трубах подавалася гаряча вода, а зворотньою трубою вже охолоджена вода поверталася знову на котельню, щоб її підігріли. Для підігріву води і взимку, і влітку потрібно приблизно однакової кількості енергоносія — газу. Тобто витрати на газ під час опалювального сезону і в неопалювальний сезон для теплокомуненерго були фактично однаковими. З часом така чотиритрубна система зношувалася, відтак втрати тепла дорогою до будинку ставали дедалі відчутнішими.

Ринкові реалії

За останніх 26 років Україна пережила кілька суттєвих фінансових криз. Вони позначилися на платоспроможності населення і на фінансовому стані багатьох підприємств, зокрема, комунальних. Крім того, кілька разів зростала вартість газу, який складає близько 80% у вартості підігрітої води. Гроші на комунальне підприємство надходять з двох джерел: від людей і від держави. Коли у людей зникає можливість платити, то комунальне підприємство стає збитковим, не може розрахуватися за газ із газовими монополістами, а відтак не має змоги якісно та регулярно надавати послугу — гарячу воду. Особливо це відчувається у весняно-літній період, коли вартість гарячої води покриває приблизно 10% від тих витрат, що їх несе підприємство на підігрів води. Крім того, на постачання гарячої води впливають поточні ремонти. Адже більшість систем зношені. Ремонти ж робити можна лише у літню пору. Якщо з тимчасовими незручностями ще якось можна було б миритися, то “радянська система гарячого водопостачання” не витримує жодної критики.

Комунальна реформа

Розуміючи масштаби проблеми, у Тернополі у 2010 році з обранням міським головою Сергія Надала було взято курс на глибоку реформу комунального господарства, що передбачає кілька етапів. Перший — це оптимізація витрат енергоресурсів самими комунальними підприємствами, що виробляють тепло. Завдяки заміні устаткування вдалося скоротити споживання електрики на 17%, а споживання газу — на 15 %. У цифрах: сьогодні підприємства теплокомун-
енерго споживають на 3 млн. м³  і на 3 тис. Мвт/год. менше. Другий етап — поступова заміна чотиритрубної системи на двотрубну з паралельним встановленням індивідуальних теплових пунктів (ІТП). Суть даної модернізації в тому, що з котельні постачається тільки теплоносій, а вода нагрівається безпосередньо у будинку на ІТП в тій кількості, яка необхідна саме цьому будинку. Завдяки цьому не втрачається дорогоцінне тепло від котельні до будинку. Нова система дозволяє економити від 30 до 50% енергії (залежно від погодних умов), яку використовують для підігріву теплоносія.

У Тернополі цей проект реалізовується під контролем міжнародних організацій, зокрема, НЕФКО, ЄБРР, E5P (Східноєвропейське партнерство з питань енергоефективності та екології). Завдяки проведеній роботі в окремих будинках вже є регулярне гаряче водопостачання за графіком. Наше місто стало прикладом для інших міст України, яким доводиться вирішувати ідентичну проблему.

Майбутнє — за альтернативою

Третій етап реформування у Тернополі ЖКГ —  запуск котелень на альтернативному пальному. В тих місцях, де такі об’єкти працюють, вдається економити на закупці альтернативного газу енергоносія близько 1 млн. грн. бюджетних коштів за сезон. Адже тепло, вироблене на альтернативному паливі, і підігріта за його допомогою вода коштують дешевше. Така котельня працює, наприклад, на вулиці Лемківській. Проте головна перевага альтернативи — це право органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати тарифи на тепло і гарячу воду, вироблену таким способом. Усі інші тарифи залежні від НКРЕП і спускаються на місця з Києва.

Тернопіль у цій справі пішов шляхом розвинених країн Європи. Скажімо, у Латвії близько третини усього виробленого тепла, у т. ч. й підігрів води, отримують з біомаси. У Швеції та Фінляндії близько чверті тепла виробляють з альтернативних джерел. Загалом по ЄС цей показник складає близько 15% з постійною тенденцією до зростання.

Варто розуміти: чим більшу частку тепла Тернопіль отримуватиме за рахунок альтернативи, тим менше платитиме за газ і тим швидше у місті буде забезпечено цілодобове гаряче водопостачання. Саме над цим останні роки активно працюють, попри всі економічні негаразди, представники нашої мерії та їх закордонні партнери. Майбутнє однозначно за альтернативою.