Кажуть, що «зрять у корінь» найчастіше мудреці та стоматологи. Тернополянин Ігор Хома також завжди дивиться у корінь – більше того, у химерно переплетених коріннях дерев бачить те, що згодом стане унікальним та ексклюзивним столиком, лампою чи підставкою! «У кожному шматку деревини, що лежить у лісі просто під ногами, я вже бачу цікавий декор, який можна з нього зробити, – розповідає чоловік. – З коренями трохи інша справа – поки не викорчуєш його з-під землі, ніколи не знаєш, що тебе чекає… Я, коли корчую коріння, жартома називаю себе «стоматологом лісу» – адже для роботи використовую тільки коріння трухлявих дерев або викорчовую старі пеньки. А далі корінь сам підказує, на що він найкраще надається…»

ДоКОРІННО змінити своє життя – це про нього. Півтора року тому пан Ігор ненадовго приїхав до Тернополя із заробітків у Чехії – поновити робочу візу і забрати з собою до Чехії дружину та дітей. Аж тут «грянув» карантин…

Замість еміграції — власний бізнес

– Не було щастя, так нещастя помогло, – сміється пан Ігор. – Про жодні столики з коренів я тоді ще не думав і навіть не чув-не знав, планував виїжджати всією сім’єю до Чехії. Ми вже були фактично однією ногою там, попереду чекали кар’єрний ріст і цікаве майбутнє… Але все це заморозилося через карантин. Спершу був шок – що ж робити? Поки «карантинив», навідався до батьківського села на Гусятинщині – багато гуляв там лісом. А потім натрапив на один цікавий фінський сайт з меблями у стилі лофт і був просто вражений їхніми виробами! Вирішив – а чого б і мені не спробувати зробити щось подібне, але уже на свій лад, щоб було оригінальне і неповторне, як-от столики і підставки із коренів? І відразу ж подався до лісу шукати підходящий корінь. І процес пішов! Але це тільки розповідається швидко і легко… Насправді, щоб цим займатися, треба було залишити все інше, що до цього робив, і повністю присвятити себе цій роботі, вчитися цілковито новому ремеслу – а на це у мене пішли місяці… У будь-який інший час я б не міг собі дозволити «байдики бити», у коріннях дерев колупатися і казати дружині: «А раптом з цього щось вийде?» Якби не було карантину, що б я почув у відповідь: «Не сміши людей, йди на роботу і заробляй гроші!» (Сміється, – авт.) Жарти жартами, а вчився методом помилок і спроб. «Перший млинець», тобто перша партія столиків із коріння, – був глевкий, але це мені тільки додало азарту, щоб далі вчитися і працювати… Не здатися допоміг друг, який із мене посміявся, коли перші столики «не пішли». Я вирішив довести і йому, і всім, і насамперед собі, що таки зможу це зробити – і навчуся, і дороблю, і перероблю, і ще й продам! Власне, так і сталося!

Чи самому було складно опанувати цю справу? Моя робота докорінно відрізняється від звиклої «столярки». Для роботи мені не потрібен жоден столярний верстат – усе повністю ручна праця. Я зараз працюю в майстерні, а поруч мене, у сусідньому цеху, хлопці роблять дерев’яні меблі – вони спочатку, коли дивилися на мою роботу, були просто в шоці – кажуть, а це що в тебе взагалі таке? Спершу сміялися, думали, що мені «дах знесло», а от коли вже готовий виріб побачили, то оцінили!

Коли я починав робити свої перші столики, у мене були тільки болгарка, дриль і цвяхи – цвяхами я вишпортував землю з-поміж тріщин і тонких корінців. Нині сам сміюся, коли це згадую… Тепер у мене закуплено інструментів на 300 тисяч гривень – це я не перебільшую, повірте! Узяв кредит, щоб замовити увесь інвентар із Фінляндії – бо в Україні такого не знайдеш і не купиш. Загалом є більше 40 одиниць обладнання та інструментів, різноманітних фрезерів. Але самі по собі інструменти ще нічого не вирішують – це як баняки для господині, важливо, що ти з усім цим «звариш»…

Для роботи використовую корінь дуба або дикої черешні. Щоб знайти підходящий корінь і викорчувати його, треба добряче попотіти, а щоб правильно його почистити, посушити, пошліфувати, покрити лаком і т.д. – треба ще й добре помізкувати… Це дуже важка робота – ви думаєте, чому до цього часу ніхто ніде не засвітився з такими самими роботами? Бо це страшенно складно! Я знаю кількох людей, які, надихнувшись моїм прикладом, хотіли займатися тою ж справою, що й я, уже і коріння собі назвозили, а потім мені телефонували і хотіли продати це необроблене коріння, бо зрозуміли, що не дадуть йому ради… (Сміється, – авт.).

ЗаКОРЕНІлий мрійник

Його справі тільки рік і чотири місяці, а за цей час роботи нашого земляка уже поїхали до Америки та Німеччини, Італії, Іспанії, Англії і Польщі!

– Наступного тижня відправляю столик у Нідерланди, – розповідає пан Ігор. – Наші земляки за кордоном замовляють собі на згадку про дім – тоді я додаю до роботи українського колориту, або ж такі роботи купують просто як стильні, якісні і головне – довговічні та функціональні меблі та прикраси. Я й сам не «чоботар без чобіт»: моя маленька донечка малює і пише на декоративному столику, який тато зробив для неї – повністю дубовому, без скла зверху. А ще вона любить приїжджати до мене в майстерню – їй там усе цікаво! І справді, природа – неймовірний митець, таких цікавих коренів натворить-накрутить, двох однакових кореневищ скільки не старайся, не знайдеш! Бувають такі «експонати», на які дивишся і бачиш – тут не треба уже нічого домудровувати, природа уже все найкращим чином придумала, треба просто правильно зберегти цю красу. А буває, що просять зробити у столику чи підставці отвори для, наприклад, пляшок вина, різноманітні іменні гравіювання – простору для фантазії тут вистачає! Столики, лампи, полички, підставки і навіть… ліжко – якщо добре «набити руку», з такого незвичного «матеріалу» можна виготовити усе!

Паралельно зі столярним талантом Ігор Хома відкрив у собі ще й талант блогера – на його Фейсбук-сторінку підписано понад 21 тисячу читачів, кожне фото чи відео з «робочим процесом» набирає тисячі вподобань та поширень.

– Я все роблю від душі і завжди щирий і чесний зі своїми підписниками – показую увесь творчий процес, як він є, проводжу для них розіграші, – розповідає чоловік. – Мабуть, секрет мого успіху в тому, що люблю те, що роблю, і в цій справі знайшов себе. Чи не шкодую я, що не виїхав за кордон, а залишився тут? Ні, у жодному разі! Усе склалося саме так, як мало бути – я багато років мріяв про справу, яка була б тільки моєю, яку ще ніхто не робив – такий я заКОРЕНІлий мрійник… (Сміється, – авт.) От і втілив цю мрію. Мабуть, це сама доля мені підказала, що моє коріння – в Україні!

22