Тернополяни уже звикли до молодих струнких копів на вулицях нашого міста. Нині за ними вже не бігають із проханням зробити селфі, а чекають якісної роботи. Чи помітна вона? Про це і не тільки “НОВА…” поспілкувалася з 24-річним тернопільським полісменом, сином відомого підприємця і футбольного функціонера Олександром Мдинарадзе.  

— Олександре, не шкодуєш, що залишив футбольну кар’єру і пішов у поліцію?

— Зовсім не шкодую. Із професійного футболу пішов, бо у мене закінчився контракт із ФК “Нива”, а також через зміну керівництва клубу. Опинившись на роздоріжжі подальшого професійного вибору, почув про набір до патрульної поліції, вирішив спробувати. Це співпало з моєю життєвою позицією, бо передусім хотів долучитися до змін у нашій країні. Батьки підтримали мене, і я за це вдячний. Служба в поліції хоча й важка, але цікава. Раніше я думав, що Тернопіль — спокійне місто, проте за рік переконався, що це далеко не так, що у нас також непроста криміногенна ситуація. Робота поліцейського дала мені можливість спілкуватися з багатьма людьми, абсолютно по-іншому подивитися на життя. Нині триває один із найкращих періодів у моєму житті.

— Твій батько свого часу був президентом ФК “Нива”, головою Збаразької РДА, нині зосередився, як і спочатку, на підприємництві. Ти не хотів займатися бізнесом?

— Займатися бізнесом, можливо, було б легше, але я вирішив спробувати себе у службі в правоохоронних органах, адже це допомагає формувати характер. Батько ніколи не вирішував за мене, і навіть якщо не схвалював якийсь мій крок або вчинок, то з повагою ставився до мого вибору.

— Під час формування патрульної поліції говорили про зміну філософії в роботі правоохоронних органів. Якими виявилися реалії?

— Коли я ішов у поліцію, не думав, що на нас хлине шквал критики. Не очікував, що суспільство не захоче змінюватися разом із нами. Реалії такі:  люди хочуть позитивних змін, але часто самі нічого не
роблять для цього. Буває, приїжджаємо на виклик, пояснюємо громадянину, що не можна порушувати закон, а через день все повторюється знову. Люди не хочуть змінюватися, звинувачують кого завгодно, навіть поліцейських, тільки не себе. Водночас побачив і багато свідомих тернополян, які самі не порушують закон і завжди готові прийти на допомогу патрульним. Буває, зупиняємо авто за порушення правил, водій веде себе агресивно, деякі перехожі підходять і просять його заспокоїтися. Та за рік нашої роботи все ж відбулися певні зміни — водії почали правильно паркуватися, акуратніше їздити.

— Чим патрульна поліція відрізняється від колишньої ДАІ?

— Передусім ставленням до людей. Особисто я тільки раз мав справу із ДАІшниками: підійшли, перевірили документи і відпустили. Але бувало, що їхав із кимось і був свідком, як ДАІшники грубо і нахабно поводились. Наші патрульні передусім ставляться до водія як до людини, що помилилася, а не як до порушника. Іноді повертається хтось із роботи втомлений і зробить незначне порушення. Зупиню його, перевірю документи, зроблю зауваження, а наприкінці можу навіть пожартувати, щоб піднести людині настрій. Образ ДАІшника в уяві багатьох — це огрядний, насуплений дядько. Нинішні патрульні — молоді хлопці й дівчата з великим ентузіазмом до праці. Ну і основне, що відрізняє нас від них, — табу на хабарі. Я ніколи не був свідком, коли ДАІшники брали хабарі, але неодноразово чув про це. Нині такого нема, кажу це з повною відповідальністю. У поліцейських нормальна зарплата — 8 тисяч гривень, тому нема сенсу компрометувати себе. В інших містах України бували випадки, що поліцейських затримували на хабарі, я засуджую таких людей.

— Тобі коли-небудь пропонували хабар?

— Було і не раз. “Давайте, може, поговоримо…” — натякали. У таких випадках пояснюю, що такою “пропозицією” вони перетворюють адміністративне правопорушення на кримінальне. Завжди попереджаю про відеореєстрацію розмови. Був випадок, коли ми з колегою зупинили фуру, водій подав нам папку з документами, де лежали… 200 гривень. “Заберіть!” — наказали ми. Не знаю, чи він спеціально поклав, чи випадково. Гадаю, за рік нашої роботи тернополяни вже зрозуміли, що владнати порушення за гроші, як це було ще недавно, просто неможливо.

— А якщо зупиниш знайомого? Як дієш у такому випадку?

— Якось зупинив батьків знайомих, у них був засипаний снігом номерний знак, іншого разу — знайомого. Це, звісно, незручний момент, але вони із розумінням поставилися. Було, що ми з колегою зупинили в центрі авто, вийшов мій знайомий, почав просити, щоб відпустив, але я пояснив, що не маю права, бо, хоча ми й знайомі, у даному випадку я — поліцейський, а він — водій, який порушив правила дорожнього руху. Коли я ішов у поліцію, мене запитували, що робитиму, якщо зупиню знайомого. Тоді я відповів, що буду ставитися до нього, як до інших. Проте нині зрозумів, що в такому випадку найкраще покликати колег на підмогу і передати їм порушника.

— Чи були якісь резонансні випадки під час служби?

— Випадків різних чимало, трапляються небезпечні і навіть кумедні. Якось довелося розбороняти компанію чоловіків під час конфлікту. Нам повідомили, що один із них з ножем. Якби ми не втрутилися, то хтозна, чим би все закінчилося, адже двоє практично добивали третього. Іншого разу до поліції зателефонувала бабуся і повідомила, що їй потрібна допомога. Старенька запросила нас до квартири, запропонувала присісти. “У мені живуть сім духів, які мене тероризують”, — заявила. Ми не знали, чим їй зарадити. Потім прийшла її опікунка і пояснила, що в бабусі психічні розлади.

— До патрульної поліції ішли здебільшого ідейні люди, патріоти. Нині доводиться чути, що дехто розчарувався через політику влади. Зокрема, після відставки реформаторки поліції Хатії Деканоїдзе…

— Патрульна поліція — нова структура, і, звісно, існують певні проблеми. Відставка Хатії Деканоїдзе для мене, як людини з грузинським корінням, була прикрою новиною. Після присяги ми з колегами спілкувалися з нею, як із рідною, згодом теж відчували її неабияку підтримку. Деканоїдзе хотіла багато чого змінити, щось, можливо, їй не вдалося, щось їй не дали зробити, але вона горіла цією справою і надихала багатьох. Шкода, що вона пішла з поліції, але ми маємо продовжувати справу заради нашого міста і тернополян, заради України.