А от коли у ролі праведника виступає той, хто за своїм стилем життя, звичками і поглядами, здавалося б, зовсім для цього не підходить, мимоволі відчуваєш щирий подив разом із захопленням.

Саме в цю пору, 28 квітня 1908 року в чеському містечку Світави народився чоловік, якому судилося увійти в історію великим гуманістом і спасителем багатьох людей. Звали його Оскар Шиндлер. Всесвітньо відомим він став завдяки тому, що в роки війни врятував від загибелі понад тисячу євреїв, давши їм роботу на своїй фабриці у Кракові і притулок, а наприкінці війни – просто викупивши від відправки у газові камери Освенціма.  Ці врятовані й склали славнозвісний «список Шиндлера». Через півстоліття ця шокуюча історія була талановито  перенесена на екран режисерським генієм Стівена Спілберга.  Питання про те, як не дуже чистий на руку ділок, просто кажучи, аферист, член нацистської партії, агент Абверу, ловелас і п’яничка здійнявся, врешті-решт, до вершин людського благородства, віддавна є предметом  дискусій. У стрічці Спілберга це його переродження показане кількома штрихами: побачене на візку з трупами тіло маленької дівчинки в червоному пальті (єдина кольорова вставка у суцільно чорно-білому фільмі), а потім тривалі нічні роздуми, стоячи біля вікна. Йому якось вдавалося бути людяним до своїх робітників-рабів і підтримувати приятельські стосунки з садистом-комендантом табору, для якого день починався навіть не з відвідин туалету, а  з розважальної стрільби по живих мішенях з балкона своєї вілли.  Дехто стверджує, що місце у рятівному списку не надавалося задарма, а продавалося; що Шиндлер у всіх своїх діяннях був передусім розважливим ділком, а не альтруїстом, і що він намагався забезпечити собі якусь перспективу, своєрідну страховку на післявоєнний час… Та, як би там не було, фактом є те, що врятовані євреї, прощаючись, подарували Оскару Шиндлеру  золотий перстень з написом «Хто врятував одне життя, той врятував увесь світ». Вони ж таки після війни всіляко підтримували свого рятівника й допомагали фінансово, коли його бізнесові проекти один за одним зазнавали краху.  Вони ж разом зі своїми нащадками приходять на його могилу на християнському цвинтарі в Єрусалимі й кладуть за традицією  на неї камінці як знак глибокої вдячності та пошани.

Пам’яті Оскара Шиндлера

Знов рука запалює свічу,
Я думками в далечінь років лечу:
Сльози, кров, жахіття, згарища — війна —
Скільки ж доль людських знівечила вона!..
Хто б подумав, що пролаза-комерсант
Із небес зійде, немов життя гарант,
Хто повірив би, що звідкись здалека
Простягнеться рятівна його рука?
Більше тисячі збережених життів –
Він за крок до смерті смерть від них відвів,
Більше тисячі врятованих сердець –
Їх биттю ось-ось настати мав кінець.
Він хабарник був, гуляка і пияк,
А дивись – його шанують люди як!
…На могилі – ціла купа камінців,
А в душі — мов едельвейс гірський розцвів.

Ігор Дуда