Ганьба судочинству, яке свідомо закриває очі на правду і залишає непокараними очевидні правопорушення! Минулого тижня іменем України так званий суд оправдав нині вже ексдиректора Бучацького держлісгоспу Ігоря Романишина, якого торік 15 вересня затримали в нетверезому стані за кермом. І це — попри складання відповідного протоколу поліцейськими, обґрунтовані покази свідків, записи відеокамер. Лановецький районний суд, вивчивши матеріали справи, прийняв постанову про притягнення посадовця до відповідальності, а Тернопільський апеляційний суд скасував дане рішення і справу… закрив за… відсутністю в діях обвинувачуваного складу правопорушення.

Проща запам’ятається надовго…

Прикметно, що апеляційний суд чотири (!) рази переносив слухання справи через клопотання Романишина. Принаймні так повідомляли у канцелярії суду журналістам і активістам, які приходили на заплановані засідання. Особливо відстоював справедливий розгляд цієї справи громадський активіст Роман Довбенко з Бучача. Саме активіст тієї вересневої ночі викликав поліцію, щоб перевірили водія Романишина на предмет алкогольного сп’яніння.

Один із підлеглих головного лісника району перед тим повідомив активісту, що його керівник після прощі в Зарваниці святкує із колективом у ресторані, вживає алкоголь і, вочевидь, п’яним сяде за кермо. Так і сталося. За інформацією активіста, правоохоронці зупинили «добродія» Романишина — той ледве тримався на ногах, брехав, що не був за кермом, чинив непокору, йому одягли кайданки. Відмовився пройти драгер, тож невідомо, якою була доза алкоголю в його крові. Але вже сам факт відмови свідчить багато про що.

«Суддя свідомо виправдала незаконні дії Романишина»

— Нема сумніву, що головний лісник Бучаччини Романишин був тієї ночі в нетверезому стані за кермом автомобіля, — каже Роман Довбенко. — Це було видно з його мови, рухів, поведінки, у суді все це змогли оглянути на відео з нагрудних камер поліцейських. Суд першої інстанції розглядав справу належно і всебічно, досліджував усі відеоматеріали, допитував свідків з обох сторін. Лановецький районний суд, на мою думку, прийняв цілком обґрунтоване  рішення. На Романишина наклали штраф у розмірі 10 тисяч гривень і позбавили права керувати автомобілем упродовж року. Головний лісник не погодився з рішенням суду і подав на апеляцію. Була інформація, що в апеляції він спробує все «порішати», тому я їздив на кожне засідання. Хотів зафіксувати на відео ознаки упередженості суду, якщо такі будуть. Кілька разів засідання переносили. І то не за день, не за годину, а саме в той момент все змінювалося, коли я з’являвся в суді.

4 лютого засідання нарешті відбулося. Проте не о 10-тій годині, як було заплановано, а о 14-ій. Я приїхав до суду вранці, чекав у залі, але засідання не розпочиналося. Ні обвинувачуваного, ні його адвоката не було. Я поцікавився в канцелярії суду, чи не перенесли знову засідання. Сказали, що ні. Я знову повернувся до зали. Потім до мене підійшов працівник судової охорони і повідомив, що мене кличуть до канцелярії. Там повідомили, що засідання переносять на 14-ту годину. Сподівалися, що я не буду чекати. Але я дочекався. Слухала справу суддя Ірина Тиха. Ігор Романишин на засідання не прийшов. Апеляційна інстанція мала б перевірити, чи не була порушена процедура розгляду справи в першій інстанції. Якщо не порушена, то не було підстав скасовувати постанову. Але суддя Тиха вирішила розглядати ще раз справу по суті. Заслухала виступ адвоката Романишина, «з’ясовувала» моменти, які вже були з’ясовані у першій інстанції. Вислухавши однобоку позицію адвоката, суддя пішла до нарадчої кімнати. Повернулася дуже швидко і зачитала повну постанову (вочевидь, мала підготовлену) про скасування рішення Лановецького районного суду.

Суддя свідомо виправдала незаконні дії Романишина. Це — незаконне рішення, адже процедура розгляду справи була порушена саме в апеляційному суді. Якщо суддя розглядала справу по суті, то мала б тоді заслуховувати всіх учасників справи — працівників поліції, свідків. Я теж є свідком по справі і готовий був дати покази. У постанові суддя Тиха акцентує на суперечностях щодо присутності під час складання протоколу одного зі свідків, хоча він справді був присутній, навіть, можливо, потрапив у запис моєї камери. Ще суддя вишукувала процедурні порушеня під час зупинки Романишина, щоб тільки винести постанову на його користь. Ця так звана суддя Тиха дискредитує всю судову систему. На жаль, законом не передбачено подальше оскарження адміністративних справ. Рішення апеляційного суду є остаточним. Утім, я буду подавати скаргу щодо упередженого розгляду справи до Вищої ради правосуддя. Шкода, що Романишин не відповів за правопорушення, єдине — через той скандал йому довелося піти з посади.

«Хіба мало п’яних водіїв на дорозі?»

Особу Ігоря Романишина яскраво характеризує його поведінка. І не лише в нетверезому стані за кермом, а й, так би мовити, на тверезу голову.

«Чому до мене така увага? Хіба мало п’яних водіїв на дорозі?» — обурено звертався він до журналістки у Лановецькому районному суді. «Бо ви — посадовець». — «Так, я керівник, але мене зупинили у вихідний день. Перед тим увечері було святкування, а їхав я практично вранці. Коли мене зупинили, навіть не дали можливості зачинити вікно… «Виходь! Виходь!» — накинулись. Задавали запитання, яких нема на відео. Я злякався… Драгера мені не показували. Відмовлялися везти до районного відділу поліції, хоч я просив…»

Що тут сказати? Важко коментувати безсоромного брехуна.

Хто така суддя Ірина Тиха? 

Упродовж 2005-2012-их років працювала суддею Тернопільського міськрайонного суду, з 2012-го до 2018-го — суддя Апеляційного суду Тернопільської області, з 2018 – суддя Тернопільського апеляційного суду. Згідно з декларацією родинних зв’язків судді, її батько Микола Коломієць був головою Апеляційного суду Тернопільської області. З чоловіком Ігорем Кравцем виховують двох дітей. У власності Ірини Тихої є ділянка площею 1000 кв. м у Байківцях неподалік Тернополя. У її чоловіка ще дві ділянки у Байківцях площею 900 кв. м і 1779 кв. м, а також житловий будинок у Байківцях площею 205 кв. м. Ігор Кравець володіє незавершеною квартирою у Києві площею 43,4 кв. м і незавершеним будинком у Байківцях площею 83,42 кв. м, яка у власності іншої особи. Ірина Тиха має незавершений будинок у Байківцях площею 149 кв. м. Подружжя декларує два автомобілі: легковий — «Фіат» 2011 року випуску і вантажний «Сітроен» 2000-го року випуску. У 2018 році суддя Ірина Тиха отримала 650134 грн. зарплати в Апеляційному суді Тернопільської області і 240584 грн. у новоствореному Тернопільському апеляційному суді.

Детальніше за посиланням:

https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/00_Qualification%20assessment/13.03.2018/tykhaim_info.pdf

Замість резюме

Громадська рада доброчесності в період проходження суддею Іриною Тихою кваліфікаційного оцінювання у рамках судової реформи зазначила: «Родина судді має у власності майно, джерела походження коштів на придбання якого невідомі і не можуть бути пояснені рівнем задекларованих суддею доходів». Члени Громадської ради доброчесності також подавали до Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ірину Тиху в списку суддів, які надали неповну інформацію про своє майно в декларації і які не гребували поїздками на окуповані території. На це тоді не зважали. То, може, зважать на кривосуддя, яке, ігноруючи беззаперечні факти, витворяє ця так звана суддя?

Публікацію надсилаємо на реагування у Вищу раду правосуддя і Державне бюро розслідувань.