Раз по раз вигулькують докази того, що старі міцні зв’язки екс-прем’єрки з російською владою не обірвано. 

Наприкінці минулого року під час бурхливих дебатів у студії Савіка Шустера пані Тимошенко майже розкрила карти — заявила, що США та Європейський Союз примушують Україну продавати землю. За її словами, земля скуповується через численні грантові програми та за підтримки лобістів. Цікаво, що цей емоційний і, напевно, незапланований спіч Юлії Володимирівни майже слово в слово повторює нинішню риторику Кремля, який усіляко прагне демонізувати Захід.

У зв’язку з цим вже не виглядає позбавленим сенсу припущення дипломата та екс-представника України у Тристоронній контактній групі Романа Безсмертного про причетність “Батьківщини” Тимошенко до плану дестабілізації Суркова “Шатун”, що був розсекречений українськими хакерами з “КіберХунти”. “Вочевидь, це була спроба окремих політиків і політичних сил використати хитку політичну ситуацію, яка склалася у державі, використати невдоволення людей”, — наводить слова Безсмертного censor.net.

Ймовірно, Тимошенко має вагомі причини й далі зближуватись з Москвою. Вони не ідеологічні, як у заборонених нині комуністів, а дуже конкретні, фінансові та політичні. Факти говорять самі за себе. Перш за все згадаймо, як ще до Євромайдану, крім європейських політиків, саме президент РФ кілька разів особисто звертався до Януковича із закликом звільнити Юлю з Качанівки. У вересні 2012 року донька Тимошенко Женя в інтерв’ю Der Standard заявила, що саме президент РФ допоможе звільнити її матінку з ув’язнення: “Путін публічно підтримав її. Вони вже неодноразово доводили, що добре вміють вирішувати питання та досягати порозуміння. Саме це допомогло покласти край “газовій війні” 2008-2009 років”. Щоправда, при цьому Женя не згадала, що те “порозуміння” тоді надто дорого коштувало Україні. Коли за результатами підписаного контракту з Тимошенко росіяни тоді виставили астрономічну ціну за газ у розмірі 360 доларів за тисячу кубів, це разюче вдарило по економіці України, зате Юля отримала з цього власний зиск — нові урядові угоди дозволили остаточно витіснити з газового ринку її давнього конкурента Дмитра Фірташа.

Доводила свою вірність Кремлю Тимошенко й раніше. Зокрема, під час вторгнення армії Путіна до Грузії саме БЮТ 2 вересня 2008 року заблокував три рішення, які засуджували військову агресію Росії проти Грузії (див. проекти постанов ВРУ (№3053, №3054, №3082). Партія Тимошенко тоді частково утрималась, а частково голосувала “проти”. Аналогічно вчинили й “регіонали” з КПУ. Очевидно, за це Кремль невдовзі віддячив, дивним чином списавши борги компанії Тимошенко ЄЕСУ, які на той час складали 405 млн. доларів.

Не менш загадковою є й історія з російським шпигуном Павлом Лєбєдєвим, який за списками БЮТ у 2006-ому році стрімко увірвався в українську політику. Вже у 2012-ому він став міністром оборони і швидко обезкровив ВСУ. Саме завдяки його зусиллям армія була обкрадена, розпродана і на початку російської агресії у 2014-ому виявилась неспроможною дати відсіч ворогові.

Окрім того, завдяки Тимошенко РФ заволоділа багатьма промисловими підприємствами в Україні. Саме за прем’єрства Тимошенко взимку 2010 року “Індустріальний Союз Донбасу” несподівано продав половину акцій близькому до Путіна російському олігарху Олександру Катуніну. Видання bagnet.org тоді відзначило, що цією угодою Москва фактично прибрала до рук українську металургію.

Але чи не найбільш вдалою операцією Москви стало введення в українську політику вже згаданого одіозного Павла Лєбєдєва. Зайшовши в парламент за списком БЮТ під номером 73, він фактично легалізував себе в українській політиці. Вже через рік Лєбєдєв опинився у Партії регіонів, а у 2012 році, будучи фактично громадянином Росії (!), став міністром оборони суверенної України. Це був без перебільшення “троянський кінь”, завдяки якому були остаточно зруйновані наші Збройні сили, а отже, було підготовлено грунт для російської інтервенції.