найпростіший тест на українство пройдено! Жарти жартами, але вареники – це завжди дуже наша, дуже тепла, дуже домашня і «затишна» страва. І завжди — дуже бажана для наших захисників на Сході. Тому ось уже п’ять років поспіль двічі на тиждень небайдужі тернополяни із волонтерської спільноти “Бункер С” збираються, аби наліпити вареників на передову. У понеділок, 27 січня, був «ювілейний», тисячний збір!

За вечір — чотири тисячі вареників!

— Наші вареники знають уже на всій передовій, по всіх позиціях наших бійців, — розповідає співзасновниця волонтерської спільноти “Бункер С” Анна Руда. — А якщо порахувати, скільки тих вареників ми уже за п’ять років, що існує наша спільнота, наліпили, то рахунок піде уже, мабуть, на мільйони!.. Так, за один вечір ми готуємо 15-20 великих пластикових відер з варениками, а в одному відрі їх приблизно дві сотні, так що за один тільки вечір виходить чотири тисячі вареників. Збираємося двічі на тиждень (а коли є можливість, то і більше!) п’ять років поспіль, от і рахуйте, що виходить…   Ми за один вечір вимішуємо великий 25-кілограмовий мішок борошна, величезну виварку картоплі (її узагалі іде на раз мішок або й два!) – ліпимо вареники коли з картоплею і сиром, коли з картоплею і капустою… Відварюємо, заправляємо шкварками і запаковуємо у великі пластикові відра, а тоді передаємо волонтерам, які повезуть їх хлопцям на позиції. Цього року велика проблема — неврожай картоплі  (нам із нею зазвичай радо допомагали мешканці прилеглих до Тернополя сіл), тож ліпили навіть вареники з гречкою та сиром.

Адреса нашого «Бункер С» незмінна: вул. Старий ринок, 1А, тут ми своїми силами зробили ремонт і саме сюди запрошуємо охочих допомогти з приготуванням смаколиків нашим бійцям. Буває, тут збиралися до трьох десятків охочих, а бувало, що нас було усього семеро… Приходять і зовсім юні дівчата, і панянки поважного віку, зголошуються допомогти і чоловіки – не обов’язково ліпити вареники, а наприклад, чистити чи м’яти картоплю, чи, наприклад, поїхати і заправити газовий балон…  А яка у нас атмосфера на таких «вареникових зустрічах»! Працюємо дружно, згуртовано, натхненно!  У Різдвяні свята колядуємо, на Великодні – співаємо гаївки. Коли мій чоловік вперше до нас потрапив, то жартував, що це вечорниці, а потім і сам втягнувся і стояв у нас на варці вареників (сміється, — авт.).

Сушені борщі, смакота до свята і навіть… «вітамінна філія»!

Ми зі співзасновниками Андрієм  Крижановським та Миколою Халупняком зорганізувалися у волонтерську спільноту «Бункер С»  і вперше спільно взялися за готування смакоти для наших солдатів у листопаді 2014 року. Почали із квашення капусти, сушіння овочевих заготовок для борщів, а тоді, зваживши на прохання наших бійців, взялися також за ліплення вареників. Ми розуміємо, що хлопці на передовій хочуть домашніх страв. Стараємося, аби вони навіть в окопах та бліндажах, куштуючи наші страви, відчули цей домашній затишок, аби знали, що про них дбають і пам’ятають.

Проте не варениками єдиними… Готуємо для наших солдатів ще й моркву та буряк по-корейськи, а також «тематичну» смакоту перед Різдвом та Великоднем — аби хлопці святкували з кутею, пасками і смачними ковбасками.

Приємно, що у нашого «Бункер С» ще є «філія» у Підгайцях, причому з цікавою історією. Наші вареники на Сході не раз смакував, поки служив,  підгайчанин  Юрко Пухайло, а коли повернувся після служби додому, вирішив і сам долучитися до наших «рядів». У рідних Підгайцях він заснував філію «Бункер С»  і організував, так би мовити, «вітамінну» кухню для солдатів – разом із місцевими волонтерами роблять фруктові соки і передають їх у госпіталі для бійців, адже їм це потрібно найбільше.

Нині ми, на жаль, відчуваємо спад активності серед охочих допомогти. У попередні роки люди більше нам допомагали, нині цей запал вщух… Проте від війни найчастіше «стомлюються» ті, хто лежить удома на дивані і бачить її хіба що по телевізору, а ті, хто знає, ЩО робить і НАВІЩО, продовжують  робити свою справу і надалі. Ми дуже сподіваємося на підтримку усіх небайдужих, адже щотижня нам потрібні продукти (смалець, сало, олія, борошно, цибуля,  картопля) та кошти, аби заправити газовий балон, закупити пластикові відра. І продуктів, і коштів щоразу іде дуже багато. Один балон газу коштує 500 гривень, а його нам вистачає буквально на тиждень. Ми намагаємося і самі заробляти, аби закрити ці потреби – так, наприклад, улітку від Дня Незалежності і до тернопільського празнику ми ставимо біля Ставу волонтерську кухню «Бункеру С» і продаємо різноманітні власноруч приготовані смаколики, аби зібрати кошти на заправку газових балонів та закупівлю продуктів. Допомагають і деякі місцеві підприємці, і просто усі небайдужі… Продукти можна приносити на адресу: м. Тернопіль, вул. Старий ринок, 1А, а кошти переказувати на рахунок: 4149629391196912 .