Ці рядки надихають тернополянку Тетяну Головань у її важливій справі — колекціонуванні вишитих рушників. Збирає з усіх усюд «полотняні листи» і зберігає для майбутніх поколінь. 19 травня, у Всесвітній день вишиванки, поціновувачка рукоділля вперше представила громадськості свою повну колекцію — понад 200 сучасних і давніх вишитих рушників із різних регіонів України. Презентація виставки «Мова рушникова» відбулася в тернопільському Українському Домі. Експонуватиметься колекція до 12 червня, тож усі бажаючі можуть оглянути рушник. Тривалий час пані Тетяна вчителювала у Тернопільській ЗОШ №24, там із учнями та колегами започаткувала збір рушників. І ось уже п’ятий рік продовжує справу, яка захопила її і яка є надзвичайно важливою для збереження спадщини українського народу.

— Приємно, що Український Дім став світлицею! — не приховувала емоцій під час відкриття виставки пані Тетяна. — Якось я була в Києві на Андріївському узвозі й побачила, що іноземці скуповують наші вишиті рушники. «Не можна допустити, щоб Україна залишилася без вишиття!» — сказала. Задумалась, що можу зробити, щоб зберегти вишиту красу. Так ми з учнями, їхніми батьками, моїми колегами почали збирати рушники. Шукала я вишиття на ринку серед старих речей, заглядала в оголошеннях в Інтернеті. Викуповувала ті, що вдавалося знайти. Тепер уже діє закон всесвіту — рушники самі «приходять» до мене! Телефонують незнайомі люди і пропонують вишиття. Деякі рушники приносять у занедбаному стані — відновлюю їх. Дякую друзям і знайомим, які завжди пам’ятають про моє захоплення і допомагають поповнити колекцію! На жаль, не маю історії кожного рушника, бо потрапляють до мене через другі-треті руки, але все одно через узор відчувається, що хотіла донести вишивальниця. Кожен візерунок — розповідь про чиюсь долю, про переживання, про мрії. Запрошую тернополян надихнутися колекцією. Кожен рушник промовляє, але мало прочитати стібки, бажаю відкрити вишивку серцями. Символізм цих рушників надзвичайно широкий, та всіх їх об’єднує одне — любов.

Уперше представляю повну колекцію. Раніше я демонструвала невеликі експозиції у школі. Шукаю можливість створення виставкової кімнати, щоб рушники постійно були виставлені на огляд. Наразі зберігаю їх вдома, доглядаю за ними. Перу тільки вручну, застосовую просте господарське мило. Найстаріший рушник у колекції — з 1939 року, створений майстринею з Центральної України. Серед рушників — весільні, «набожники», якими покривали ікони, виставкові (створені працівниками музеїв), є два рушники з чорним вишиттям, якими прикрашали оселю в піст, коли знімали кольорові. Усі рушники для мене цінні, бережу їх — не продаю, не обмінюю. Кожен вишитий узор я вже читала-перечитала. Своєю глибиною особливо зачіпає мою душу маленький рушничок із красивими червоними квітами і завитками. Так росте любов! Вишила цей рушник людина, яка присвятила своє життя Богові — черниця. А це — найвищий прояв любові.

Відвідав виставку і привітав тернополян та гостей міста із Днем вишиванки міський голова Тернополя Сергій Надал.
— Вишиванка — це однозначно генетичний код нашої нації, адже ще з часів трипільської культури українська вишиванка була прадавнім оберегом. Це — наша історія, релігія, міфологія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Недаремно саме тепер вишиванка набуває такої популярності і в Україні, й в усьому світі, — зазначив Сергій Надал. — В експозиції виставки представлені справді унікальні вироби, на які варто подивитись. Приємно, що разом із оглядом виставки можна долучитися до майстер-класів із вишивання. У час війни це ще один спосіб згуртувати українців та додати наснаги для нашої перемоги.

Під час презентації виставки майстриня народних художніх промислів вишивки Вікторія Кривоніс провела майстер-клас «Вишиваний колорит». Діти та дорослі спробували вишити закладку для книги. Оглянувши колекцію вишитих рушників, гості дякували Тетяні Головань за добру справу.
— За професією і за покликанням я — вчителька, а ось душа моя прихильна до вишивки, до рукоділля. Вишиваю нитками, бісером. Перша моя робота — вишита картина, на якій — букет квітів. Створила я її, коли чекала народження дитини, — поділилась особистим тернополянка. — Із вишитого полотна я згодом пошила наволочку для подушки. Тепер вишиваю одяг для рідних і знайомих. Серце підказує, який узор для них найкраще підійде. Багато речей створила для себе. Вишиванка — це завжди модно і колоритно!