Днями звільнений з російського полону 19-річний Андрій Ейдер, уродженець Одеси, освідчився у госпіталі своїй дівчині Марині. Він – наймолодший серед моряків, яких захопили у Керченській протоці у листопаді 2018 року. Одружитися юнак вирішив, ще перебуваючи у полоні. Через свого адвоката він попросив рідних придбати для коханої каблучку з діамантами. Сталося це за чотири дні до його звільнення. «Це було обдумане рішення, бо поки я перебував у полоні, переосмислив життєві цінності і вирішив, що потрібно це зробити, не відкладаючи. Нині Марині 17 років, вона мешкає на сусідній вулиці. А познайомилися ми, коли мені було ще 16, а їй 14».

Андрій планував освідчитися відразу після сходження з літака, але Марина не встигла приїхати на обмін. Тож пропозицію зробив уже в палаті військового госпіталю, куди доправили усіх полонених після обміну. Мама моряка каже, що Марина вже давно їм як рідна. З датою весілля закохані ще не визначилися. Попередньо планують одружитися наступного року, оскільки Марина наразі ще неповнолітня.

Колишній бранець Кремля зізнається, що нині для нього найважливіше –  бути з рідними людьми. За словами звільненого матроса, у полоні найкращим моментом для нього було отримання листів від українців. Юнак надзвичайно вдячний небайдужим громадянам за підтримку. Він також розповів, що російські цензори у «Лефортово» перед відправкою його кореспонденції вносили свої правки. Зокрема, коли хлопець писав у листах додому «Слава Україні!», тюремники закреслювали це.

Найближчим часом юнак планує підлікуватися, пройти повне медичне обстеження. Нині моряк не може довго ходити через проблеми з ногою, але після лікування планує продовжити службу. У планах Андрія також найближчим часом видати власну збірку віршів, які він не полишав писати навіть у полоні.

До слова, батько Андрія Дмитро Ейдер – одесит із німецьким корінням, нині мешкає у Надвірній на Івано-Франківщині. Він переїхав сюди з другою дружиною Євгенією і чотирма дітьми торік навесні. Рідна мама Андрія Вікторія з двома дітьми і цивільним чоловіком живе неподалік Одеси і, на жаль, в дуже плачевних умовах. Останніх кілька років Андрій жив з бабусею в Одесі, закінчив морський ліцей і пішов на флот. Моряком хлопець мріяв стати з п’ятого класу.