— Про нещасний випадок мені сказали аж на четвертий день, я кинулася виготовляти закордонний паспорт, та, на жаль, уже не застала Романа живим… — витирає сльози дружина Надія. — У чоловіка були складні травми, його рятували лікарі міста Ополе. До польської клініки поїхав наш племінник, він був із Романом в останні дні. Ми сподівалися на краще, але ввечері 4 листопада до мене зателефонував український консул і повідомив про смерть чоловіка…

Рідні Романа Бабуха нині розбиті горем. Неймовірно важко матері загиблого, дружині та доньці Уляні, студентці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Сумна звістка про Романа приголомшила його односельчан та побратимів, мешканців району. Кожен схилив голову перед його світлою пам’яттю. Коли під час похорону процесія проходила повз будинок культури, увімкнули пісню «Пливе кача…» — усі плакали за героєм, який стояв за нас під кулями на Майдані. У складі Борщівської сотні Роман пройшов усю Революцію Гідності, був у чорні лютневі дні на Інститутській. Отримав поранення, під час розстрілів його оголосили безвісти зниклим, та йому судилося вижити. Серце чоловіка розривалося від війни на Сході України, не раз поривався в зону АТО…

— Із Романом ми зналися давно, але щиро потоваришували на Майдані, я зрозумів, що він — друг, який завжди прикриє спину. Разом ми були під час лютневих подій, рятували побратимів… — згадує борщівський громадський активіст Ярослав Галяс. — За характером і способом життя він був людиною, яка домагалася правди. Вражав глибиною думки, свідомими переконаннями, лідерськими якостями. На Майдані було багато чоловіків з Іване-Пусте, усі вони гуртувалися довкола Романа, тому стали однією з опор нашої сотні. Ми довіряли один одному, особливо у важкі моменти, коли довелося іти під Києво-Печерську лавру, ночувати в сусідній церкві, заступати на варту. Дуже шкода, що не стало великого патріота… Роман так і недожив до омріяної перемоги на Донбасі, повернення Криму та змін у державі… Рік тому в результаті ДТП загинув боєць батальйону «Тернопіль» Петро Приведа із села Залуччя Борщівського району, півроку тому не стало борщівського волонтера Володимира Яворського… Відходять найкращі наші краяни…

Після Майдану Роман Бабух став активістом волонтерського руху Борщівщини,  а також разом із односельчанами взявся за розбудову села. На останніх виборах його обрали сільським депутатом.

— Роман був активним депутатом, часто телефонував до мене як до колишнього депутата обласної ради, радився з різних важливих питань, — каже Ярослав Галяс. — У березні цього року ми були разом у селі Гуків на Хмельниччині біля символічної могили Роману Шухевичу. Дорогою додому мали змогу поспілкуватись. Роман розповідав про плани щодо розбудови рідного села: встановлення ігрового майданчика біля школи, пошук коштів на завершення дитячого садка… Останнім часом обмірковував про створення громади. Ми не мали змоги часто зустрічатися, але коли він приїжджав до Борщова, обов’язково за горнятком кави говорили про наболіле. «Для чого ми були на Майдані? Адже нічого не змінилося. Щоб прогодувати сім’ю, знову треба скитатися по заробітках…» — прокрадалися думки. Проте в душі ми навіть не сумнівалися, що революція триває, тільки в іншій формі, на іншому полі… Що вся основна боротьба за Україну ще попереду…