Сьогодні, 22 листопада, у Тернопільському міськрайонному суді розпочалося слухання справи стосовно смертельного побиття 20-річного Віталія Гнатишина. Трагічний випадок стався 30 червня біля нічного клубу «Алюр» у Тернополі. Віталій стояв з друзями, як раптом до них підійшли два незнайомі молодики і без жодної причини розпочали бійку. Один із нападників — Сергій Терендех – завдав двох фатальних ударів Віталію, другий — Володимир Біляшевич — побив інших хлопців із компанії. Власне, усі ці сумні подробиці нині зачитав прокурор в обвинувальному акті. Було погоджено порядок дослідження доказів, зокрема, спершу суду буде надано речові докази, відеоматеріали, потім — допитано потерпілих, свідків, а наприкінці — обвинувачуваних. Підсудні визнають свою вину частково: погоджуються, що завдали ударів, але не визнають, що мали намір вбивати. Сергій Терендех на сьогоднішньому засіданні вперше попросив вибачення у батьків вбитого хлопця, хоч і промовив ці слова тихо, ховаючи очі.
Зачитавши матеріали щодо доказів по справі, прокурор надав відео із трьох відеокамер розважального закладу. Два відео вдалося продемонструвати присутнім у залі, третє не відтворили, оскільки в суді не було необхідного програмного забезпечення, саме тому вирішили оголосити перерву в слуханні. Наприкінці засідання суддя продовжив міру запобіжного заходу Сергію Терендеху — підсудний залишатиметься під вартою до 19 січня.

— Вибачення не приймаємо, ми не відчули щирості, — сказав журналістам батько вбитого Віталія Гнатишина після засідання. — Лікарі боролися за нашого сина, хоч нас відразу попереджали про його критичний стан. Коли кардіолог сказав, що вдалося запустити серце, ми були безмежно вдячні, бо ще дев’ять днів змогли побути з сином. Але полегшення від того не отримали, бо бачили, що жоден орган Віталика не реагує. Нелюд вбив нашого сина на місці. Нам було дуже важко… Після того, як обірвалося його життя, ходимо самі не свої… А тепер бачимо, як приходять на підтримку підсудного міцні молодики, розуміємо, що ці особи — зі спортивних клубів Тернополя. Наш син стояв збоку, не проявляв агресії, чекав на таксі, а нелюд завдав йому двох ударів в голову. Обласний нейрохірург відразу сказав, що це професійні удари. Вважаємо, що це — вбивство, а не просто нанесення тяжких тілесних ушкоджень, як кваліфікувало слідство. Наше життя обірвалося… Ми навіть не знаємо, для чого тепер живемо… Віталик був нашою надією…