Першу допомогу травмованим надали у Тернопільській лікарні швидкої допомоги, згодом їх доправили до Центру термічної травми та пластичної хірургії Львівської міської лікарні №8. Як тільки стався вибух, мама Дмитра та колишня дружина Олега, журналістка і громадська активістка Олена Мудра, звернулася в соцмережі з проханням відгукнутися донорів, адже потерпілим щодня потрібне вливання крові. Відгукнулося багато небайдужих. Допомагають їм нині й фінансово, адже лікування надзвичайно дороге. Рідні потерпілих вдячні усім, бо самі би не впоралися.
Того ранку в помешканні були Олег, його син від першого шлюбу Дмитро, а також двоє синів від другого шлюбу — Семен і Макар, яким 2 і 5 років. Батько і старший син порались на кухні. Дмитро хотів запалити газ на плиті, щоб поставити чайник, як раптом стався сильний вибух газу, спалахнув вогонь. Обпечені чоловіки кинулися рятувати дітей.
— Хлопці були самі вдома, я — на роботі, — розповідає дружина Олега Марія. — До мене зателефонувала сусідка, сказала, що у нас в хаті щось вибухнуло, діти на вулиці, приїхала швидка… За кілька хвилин я вже була вдома. Дітей сусідка прихистила у себе. Швидка забрала Дмитра першим, потім — Олега. На момент вибуху Макар ніби був неподалік тата, але сильно не постраждав — трошки обпалене волосся, незначні опіки на щоці та на руці. У лікарні дитині наклали пов’язку. Тепер менші сини у моїх батьків. Чоловік із дітьми вибирався через вікно. Дмитро і Олег обливалися холодною водою — рятувались від опіків. Маємо надію, що все буде добре…
Марія та Олена всі ці дні не відходять у лікарні від потерпілих. Шукають можливі ресурси, щоб врятувати своїх рідних. Медики перевели Дмитра і Олега у стан медикаментозного сну, підключили до апаратів ШВЛ.
— Живемо нині в коридорі лікарні, мусимо бути поруч. Хлопці хоч і в дуже важкому стані, але — молодці, тримаються, — каже Олена. — Показники трішки поліпшилися, нирки працюють. Отримують допомогу кваліфікованої бригади лікарні №8. Медики усіма силами намагаються повернути їх до життя. У лікарні є все необхідне обладнання, налагоджений алгоритм лікування. Завідуючий опіковим центром Василь Савчин дбає про належне надання допомоги пацієнтам. Власне завдяки фаховій допомозі у Дмитра та Олега непогані результати при поганих прогнозах. На жаль, у Тернополі нема такого спеціалізованого центру, свого часу опікове відділення розформували.
У львівській клініці нашим рідним щодня коригують лікування, харчування, контролюють аналізи, гріють під лампами. Десять медиків роблять одночасно перев’язку, щоб не було так болісно. Молодь Львова знає і любить Дмитра, адже він тут навчався на звукорежисера. Організували чергу на донорство. 15 березня 22 осіб здали кров для нас! Ми безмежно вдячні всім, хто подає руку допомоги, хто перераховує кошти, хто молиться за Дмитра і Олега. Лікування дуже дороге, на день на двох витрачаємо 20-25 тисяч гривень. Я встигла написати тільки один пост — відгукнулося багато людей. Українці дуже щирі — приходять на допомогу. Наразі хлопці проходять перший етап порятунку, якщо все буде добре, то далі потрібна пересадка шкіри. Сталася біда, але завдяки людям ми не залишились самі.
Дмитро останнім часом займався дизайном молодіжного еко-одягу з конопляної тканини, готувався до представлення колекції, але… Щоб підтримати його, хочемо невдовзі попри все зробити у Тернополі показ кількох його моделей. Після навчання у Львові Дмитро повернувся до Тернополя, шукав квартиру, тимчасово поселився у батька. Добре, що вони були разом у такий прикрий момент, адже змогли врятувати з вогню меншеньких хлопців. Вірю, що ми все подолаємо разом!