Охочих подивитися на самОГО “канадийшького репортера” (в миру — Романа Вінтоніва), а заодно і послухати його виступ на тему “Безпека життєдіяльності у соцмережах”) набилося у чималенький зал стільки, що й щуру не прошмигнути… ой, тобто яблуку ніде впасти! Ще б пак: здавалося б, тільки нещодавно, наприкінці жовтня, ми з радістю прочитали на сторінці Майкла у Фейсбуці довгоочікуване: “Всьо. Офіційно перейшов у цивільне життя. 444 дні в армії. Число неточне — плюс-мінус 1 день. Але красиве. Досягнення: влучання на 750 м з СВД зі штатним прицілом + підтвердження влучання. У військовому квитку — «діловод»”. Потішилися за “дембеля”, і — “вйо до новин”: уже у листопаді усі животи зі сміху рвали, дивлячись його нову програму з екзотичною “назвою” — “#@)₴?$0”. “То не є лайка, програма сі називає “Грати песик дужка гривня знак питання долар нуль”, — встонадцяте, мабуть, пояснює харизматичний тележурналіст (він же — актор, сценарист, музикант…) Проте причина, яка привела його до нашого міста, доволі-таки серйозна. Із семінаром  “Безпека життєдіяльності у соцмережах” Майкл Щур нині мандрує Україною. Тернопіль став другим після Вінниці містом, де він навчав усіх бажаючих правильно читати френдстрічку у соцмережах і відрізняти “зраду” від “перемоги”… Перш ніж добратися до “Бункермузу”, Майкл Щур проїхався з вітерцем у тернопільському таксі, про що відразу скинув “фотозвіт” у Фейсбук, і повечеряв у “Старому млині”, охрестивши його “рестораном від тернопільського Гауді…” І так само на цитати можна розбирати і його виступ у “Бункермузі”, що ми, власне, і зробимо…

Калейдоскоп і збоку «бантик»

— Якщо людина бачить мільйон шейрів якоїсь розкачаної теми (як, от скажімо, нині “качають” тему “ПриватБанку”, їй складно не приєднатися до загального хору… Людині взагалі некомфортно, коли її точка зору відрізняється від точки зору більшості… Я називаю це явище “бордюрний сором”: це коли на світлофорі ще секунд п’ять червоного світла, а всі уже ломанулися переходити дорогу, а ти таки стоїш на бордюрі і…  Але відтак це зовсім не означає, що у пості, який має кількасот поширень, – правда. Потрібно завжди намагатися перевірити факти, перш ніж приєднатися до цього загального хору, адже від цього, зрештою, залежить ваша репутація.

— Мені здається, що українській журналістиці бракує адекватної подачі – сухої, беземоційної, виваженої, яка дозволяла б інформацію нормально перетравлювати. Тому що криків “Зрада!” та “Перемога!” вистачає, тут є з чого вибрати. А щоби тобі без емоцій голосом андроїда розповіли факти й дати коментарі, цього нема. Це як “Лего”, тільки навпаки, коли розбираєш  готовий виріб на складові: ось чорні кубики, ось червоні, а ось зелені… Це дозволило б людям самим розібратися, скласти усе в голові.

— Ніде у світі нема таких випусків новин, як в Україні. Десь, скажімо, в Америці, відставку якогось генпрокурора обговорюватимуть тиждень. Обсмоктуватимуть з усіх боків, переслухають сто тисяч експертів… А у нас для глядача має бути інформаційний шок: “вбив, з’їв, закопав…” А наступного дня — уже якийсь новий шок. Навіть коли в новинах розкажуть про велетенський астероїд, який за кілька годин знищить землю, у наступному випуску про нього уже не згадуватимуть, бо це вже нецікаво. Має бути калейдоскоп і збоку “бантик”…

Із залу по питанню — журналістам радість…

Після майже годинної лекції прозвучало таке довгоочікуване: “А тепер — ваші запитання”… Про що запитати майстра провокативних запитань? Тернополяни не кремпувалися і питали про все на світі! На щастя, до “чи є життя на Марсі?” справа не дійшла, але «перли» від капітанів очевидність на кшталт “як, у вас немає свого літака?” і “коли ж нарешті з’явиться лідер в української нації?” таки прозвучали. Проте питання за питанням —  і журналісту радість… Адже завдяки їм ми тепер знаємо, що в Канаді (тій, справжній, а не “тернопільській”) Майкл Щур бував двічі, більше за заняття журналістикою любить робити дерев’яні меблі і займатися музикою, а його улюблена пісня — “Ой, чий то кінь стоїть” і саме її він співає як колискову своїй донечці Катрусі, котрій, якщо вірити Вікіпедії, 31 січня виповниться два роки.

Про дружину Майкл Щур говорить вкрай неохоче (ну добре, скажемо чесно — взагалі не говорить, але ж всім ціка-а-аво), тож знову — Вікіпедія нам у поміч…  Згідно з нею, друга “половинка” телеведучого — відома журналістка Анна Бабінець, яка працювала у виданні “Український тиждень”, в агенції “Слідство.Інфо”, у програмі “Знак Оклику” на каналі ТВі, а також на “Громадському телебаченні”.

І якщо на особисті теми Майкл Щур у Тернополі волів не розводитися, то про журналістські проекти — минулі і теперішні — розповідав охоче. Навіть у кишеню залізти собі дозволив — себто розповів, що один випуск програми “#@)₴?$0” обходиться у 5-7 тисяч доларів (на запитання, що саме входить у цю суму, лаконічно відповідає — “все”). Гроші на програму у нього та його команди — з виграного гранту, а коли вони закінчаться… шукатиме новий грант! Нині ж, окрім випуску “#@)₴?$0”, Роман Вінтонів працює над новим проектом, а от що це буде — обіцяє, незабаром побачимо самі.