Ініціювали такі молитовні заходи голова громади Андрій Нога і директор Залозецького міського будинку культури Ярослав Слотюк. Актори-аматори вже побували з Хресними дорогами в чотирьох селах — Чистопадах, Загір’ї, Реневі і Гаях Розтоцьких.

«Хочемо таким чином долучитися до придбання вантажівок для бригади Національної гвардії України «Азов». Нещодавно ми провели благодійний захід у громаді під егідою благодійного фонду «Покрова», зібрали 194 тисячі гривень для наших воїнів. У час посту молимося Хресну дорогу і робимо спільно добру справу», — каже голова громади Андрій Нога.
У постановці театралізованої Хресної дороги беруть участь активні мешканці Залозецької громади — працівники галузі культури, освіти, музейники, старшокласники та інші.

«Наш драматичний колектив заснований у 2010-ому році. Маємо багато постановок різних вистав, але важливе місце займає театралізована Хресна дорога, адже це — молитва в час Великого посту. Разом із начальницею відділу культури Наталією Романишин ми підготували сценарій містерії. Марія, мати Христа, Іван, побожні жінки та інші біблійні герої — персонажі Хресної дороги. Ісуса вирішили не грати, кожен присутній уявляє Його, відчуває перенесені Ним терпіння шляхом на Голгофу. Цьогоріч залучили до заходу двадцять учасників. Приємно, що на сцені з акторами — начальниця відділу культури, начальниця відділу освіти, директор музею зі своїми співробітниками, старшокласники. Триває війна, хтось готує для воїнів, хтось долучається коштами до придбання потрібних речей на фронт, а ми своїм талантом і молитвою допомагаємо. Всі разом наближаємо перемогу!» — зазначив директор Залозецького будинку культури Ярослав Слотюк.

«Уже кілька років у Великий піст проводимо Хресну дорогу. Багато учасників змінилися, діти повиростали, але ми продовжуємо. У такий важкий період війни спільна молитва набрала глибшого значення, — поділилася враженнями начальниця відділу освіти Наталія Мойсеєнко. — Кожна стація Хресної дороги передає страждання не тільки Господа Ісуса Христа, а й всього українського народу. Біль, співчуття проходять через наші серця. Нині нам усім потрібне духовне відновлення, але не забуваємо про війну, продовжуємо турбуватися про наших захисників. Бачимо, з якою щирістю люди жертвують кошти після Хресної дороги у скриньку для наших воїнів. Навіть маленькі села з неймовірною відданістю долучаються до доброї справи. Кожен учасник нашої театральної групи жертвує свій час на поїздки по громаді, попередньо ми збиралися на репетиції. Мешканці сіл залишають щоденні клопоти, бо є найважливіша справа — віддати честь і хвалу нашому Спасителю і підтримати наших воїнів, які захищають Україну. Ніхто не думав, що у ХХІ столітті нас чекає така кровопролитна війна… Торік українці в цей час були більше а стресі, розгублені, не знали, як все буде розгортатися, хоча вже з перших днів трудилися, як бджілки, а нині ми — згуртовані і сильні. Бачимо одну ціль — перемогу — і йдемо до неї».