Так, у селі Добромірка  Збаразького району семеро місцевих чоловіків, котрі воювали на Донбасі, вже півтора року чекають на обіцяні ділянки. Майже на кожній сесії Добромірської сільської ради депутати порушують це питання, та поки що не дійшли компромісу. Учасники АТО не погоджуються на пасовиська та нерозорані землі, порослі чагарниками, а інших вільних ділянок наразі у селі нема. Днями до редакції «НОВОЇ…» звернувся місцевий депутат, учасник АТО Андрій Семчук, аби розповісти про проблеми, з якими зіткнулися його побратими-односельці.

На Сході України воювали добромірчани Богдан Вегера, Степан Щерба, Олег Кубів, Андрій Баранов, Володимир Симик, Роман Нарогович та Андрій Семчук.

— Законом передбачено виділення землі учасникам АТО, але в реальності дуже важко отримати ділянку. На зборах села мешканці погодилися, щоб нам виділили по 2 га землі, — розповідає Андрій Семчук, — ми з побратимами написали заяви і просили землі із запасу, оскільки не хочемо забирати у людей пасовиська. Однак нам кажуть, що на землі запасу укладена угода оренди, хоча районне керівництво не підтвердило це документально, тому припускаємо, що нас просто відфутболюють. Пригадую, ще в 2013 році ті землі пустували — я там тренував футбольну команду, тож невідомо хто й коли укладав угоду. Натомість нам пропонують занедбані зарослі хащами та чагарниками ділянки у межах села. Звісно, що ми не погоджуємося. Сільський голова обіцяє, що орендар розчистить ті ділянки, розоре, може взяти на обробіток. Але якщо хтось із побратимів захоче сам поратись на землі, то як дасть собі раду з такою ділянкою? Ми наполягаємо на розірванні угоди оренди на землі запасу і на  виділенні учасникам АТО добротних уділів. Можливо, є й інші вільні площі у межах села, адже знаємо, що не так давно дали ділянку молодій сім’ї, однак нам не показують ані генерального плану села, ні жодних інших документів. У сільській раді все тишком-нишком вирішують, навіть депутати далекі від справ. Якось я просив надати рішення сесії про передачу земель орендареві, проте мені відмовили. За свою активну позицію я став «ворогом народу»… Важко знайти підтримку й серед місцевих депутатів. Влітку я збирав у селі підписи за спорудження стадіону та встановлення дитячого майданчика, депутати теж підписалися, однак на сесії заявили, що на це нема коштів, бо важливіше зробити дорогу. Ніхто не вирішує проблему забезпечення села маршрутним транспортом, тому доводиться іти пішки з траси чотири кілометри, вуличного освітлення. А питання приєднання села до громади — взагалі, як темний ліс…

Як повідомили у відділі Держгеокадастру у Збаразькому районі, на землі запасу за межами Добромірки, які просять учасники АТО, укладено угоду оренди на десять років (до 2020 року) із фермерським господарством «Нива» (с. Чернихівці) відповідно до рішення Добромірської сільської ради.

— Фермер відмовляється розривати угоду оренди, оскільки укладена вона одночасно на дві ділянки загальною площею 57 га, передача однієї потягне за собою втрату іншої, а там нині засіяна озима пшениця, відповідно, це чималі втрати, — повідомив добромірський сільський голова Ігор Кісіль. — Ми пропонували учасникам АТО, якщо вони хочуть саме ту землю, хіба що зачекати, а ні, то погоджуватися на інші ділянки в межах села, проте чіткої відповіді поки що не отримали, тому й питання не вирішене. Ми абсолютно не шкодуємо земель нашим захисникам, бо вони справді заслужили їх.

— Завжди ідемо назустріч учасникам АТО, тож на Збаражчині здебільшого не виникає проблем із виділенням ділянок. Думаю, невдовзі вирішиться питання і в Добромірці, — зазначив начальник відділу Держгеокадастру в Збаразькому районі Ярослав Тененьський. — Якби учасники АТО погодилися взяти  уділи в межах населеного пункту, то сільська рада дала б дозвіл на розробку проекту ділянок і до двох місяців передала би їм у власність. Землі за межами населеного пункту — у державній власності, там інша процедура передачі. Із 2014-го в Зборівському районі земельні ділянки отримали 238 учасників АТО.