Днями до редакції «НОВОЇ…» звернулася тернополянка Зоряна Стасіна. З пакета вийняла кілька списаних аркушів, відповіді з правоохоронних органів, а ще — світлини доньки. Почала схвильовано розповідати про випадок, який вибив її зі звичної життєвої колії та досі тримає у постійному страху. Пані Зоряна — колишній педіатр-інфекціоніст із 40-річним стажем, свого часу була знана як фахівець серед тернополян. Нині жінка мешкає сама в гуртожитській квартирі. Син живе у Львові, донька наймає житло в Тернополі. З цивільним чоловіком пані Зоряна бачиться лише іноді, живуть окремо. На Різдво у її помешканні стався інцидент, який змусив звернутися до поліції. Тернополянка стверджує, що до її квартири увірвався знайомий доньки (з етичних міркувань не вказуємо імен) і погрожував вбивством, а ще вимагав 11 тис. гривень. Про візит непроханого гостя підтверджують сусіди. Що було причиною випадку, який мало не закінчився трагедією?           

«Хлопче, постанеш перед судом…»

— Уже кілька місяців донька не повертається додому, живе невідомо де і невідомо з ким. Іноді підніме слухавку, скаже кілька слів і вибиває, — зітхає пані Зоряна. — Усе це почалося тоді, коли вона зв’язалася з чоловіком, старшим від неї на 12 років. Моїй доньці 32. Я проти їхніх стосунків, бо підозрюю, що він вживає наркотики, негативно впливає і на неї, ізолює від мене… 6 січня донька навідалася додому. Посиділи ми трошки, поговорили… Раптом зателефонував він, донька почала нервувати, вдяглася миттю і сказала, що іде до подруги. Я залишилась сама. Близько 22-ої відчинились двері і на порозі з’явився… розлючений чоловік у формі охоронника. Це був знайомий доньки. Він був страшенно розлючений… Наблизився до мене, відкрив кобуру, схопив зброю і почав погрожувати вбивством… «Падлюко, ти просила і я дозволив їй піти додому. Де вона?! Якщо хочеш, щоб я відпустив її, поверни за утримання 11 тисяч гривень!» — випалив. Я перелякалася, почала кричати… Прибігла сусідка. Він заховав зброю, трохи заспокоївся. «Хлопче, ти постанеш перед судом!» — сказала я. Заглянув у кімнату і пішов. Мені стало зле… Сусідка викликала швидку та поліцію. Хлопець був вкрай розлючений, тож я хвилювалася, щоб не застрелив доньку. Приїхали патрульні, опитали мене і сусідку, я написала заяву до поліції про неправомірні дії щодо доньки, а днями заявила і про погрози. Річ у тім, що поліція перевірила мою заяву про насилля щодо доньки, але нібито не знайшли підтвердження факту. Але цей висновок побудований лише на спілкуванні з донькою і тим чоловіком, зрозуміло, що вони не будуть свідчити проти себе. Донька залякана, виправдовує його… Тут годі щось доводити, але факт погрожування мені задокументований, тож сподіваюся на справедливе розслідування.

«Ще раз зателефонуєш — задушу!»

Свідком інциденту на Різдво була сусідка пані Зоряни Людмила Євдокимова — вибігла на крик, намагалася заспокоїти чоловіка. Подробиці того вечора жінка розповіла «НОВІЙ…»:

— Сусідка кликала на допомогу. Я миттю вибігла у блок. Незнайомець справді погрожував пані Зоряні. Був одягнений у чорну форму охоронця. Коли я вийшла до них, то він вже заховав зброю. «Ще раз зателефонуєш до доньки, то я тебе задушу!» — гримнув до сусідки. Її доньки в той час я не бачила у квартирі. «Тебе треба лікувати!» — крикнув незнайомець до пані Зоряни. Ще був потік нецензурних слів… Потім він пішов. У сусідки через стрес сильно піднявся тиск, вона погано себе почувала. Минуло кілька хвилин, як задзвонив телефон пані Зоряни. Попросила мене підняти слухавку. На зв’язку був той же чоловік — продовжив погрожувати… Слів не підбирав. Він не знав, що я все це чую. Я вибила… Невдовзі приїхала швидка, вколола ліки сусідці. Прибула патрульна поліція. І пані Зоряна, і я дали покази. Думаю, ніхто не має права отак вриватися в чуже помешкання…

Пані Зоряна й далі хвилюється за свою доньку, можливо, материнське серце трохи перебільшує стан речей, але по-іншому не може. Начальник Тернопільського відділу поліції Сергій Гаврилюк надіслав відповідь на звернення щодо можливого насилля над її донькою, у якій повідомив, що факт не підтвердився, оскільки його заперечили донька жінки та її знайомий. Правоохоронці перевіряють нині факт про погрози тернополянці.

— Познайомилися вони торік влітку у Варшаві. Донька подалася на заробітки, там сталася прикрість — хтось викрав у неї гроші, — бідкається пані Зоряна. — Телефонує донька — плаче. Я просила повертатися додому, але вона вирішила ще спробувати щось підзаробити. Я передала їй бусом дві сумки харчів і золоту підвіску, щоб могла здати у ломбард і за ті гроші заїхати в Україну. У Варшаві мешкала з нашими заробітчанами, не все гаразд там було… Донька сильно схудла, була засмучена. На початку вересня зателефонувала і сказала, що повертається додому. У Тернополі пішла працювати касиром, жила вдома. Та одного дня зателефонував її згаданий знайомий, сказав, що привіз її підвіску з Польщі — викупив у ломбарді. Пішла вона забрати і пропала на кілька днів. Я не знаходила собі місця… Коли ж врешті з’явилася, розповіла, що він розлучений, його колишня дружина — за океаном, дітей у них немає. Побула донька день вдома і знову зникла… Останнім часом взагалі її не бачу місяцями. Той чоловік не дозволяє їй бачитись зі мною. Іноді привозить на кілька хвилин, чекає в автівці. «Чому ти така бліда?» — якось запитала я. «Бо рідко буваю на вулиці…» — відповіла. Єдиний раз він приходив до нас додому ще до інциденту — на день народження доньки. Я тоді пригостила його, але не приховувала, що не схвалюю їхніх стосунків. «Будь-кому кров вип’ю, хто пікне проти мене!» — наголосив він тоді. Це мене ще більше насторожило. На телефоні в доньки я бачила садистські фото з нею… Не знаю, чи постановочні, чи реальні… Так, вони дорослі і самі мають вирішувати, як їм жити, але боюся, щоб це не закінчилося чимсь гіршим…

«НОВІЙ…» вдалося дотелефонуватися і до доньки пані Зоряни. Дівчина все заперечила, мовляв, мати звернулася із заявами до поліції після того, як вона відмовилася допомагати їй фінансово.