“Того дня 2018-го була неділя. Тарас правив. Саме співали “Отче наш”, як подзвонила Наталочка: “Я не можу розбудити бабусю”… Не будіть її… Хай проспить ковід, проспить тихим сном війну.. Їй і так дісталося в житті чимало. Світлого сонця, чистого неба”, – написала у Фейсбуці донька Леся Коковська-Романчук.

“Нині – річниця матері дружини – Лідії Романчук (в дівоцтві Ясень). Їздили на цвинтар. Відправив коротку панахиду під виття сирен повітряної тривоги…Спало на думку: добре, що мама Лідія не бачить і не чує цього. Вічна їй пам’ять і Царство небесне. Претерпівший за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас”, – додав на своїй сторінці у Фейсбуці отець Тарас Коковський.

“До 92-х не вистачило чотирьох днів. Торік вперше в житті вона не готувалася, – писала онучка зв’язкової Наталка Колтун на перші роковини. – Завжди ж підготовку до всіх балів починала задовго. Збирала продукти, складала меню, список гостей (щоб було з ким поспівати), нерідко власноруч шила сукню, мали бути червона помада, прикраси і парфуми. За цей рік я постійно аналізую: а що робила б у цьому випадку бабця? Регулярно харчувалась, менше всім переймалась, любила себе і життя. От і секрет довголіття. Ну і в фейсбуці не сиділа, ручкою бложила – на кілька книжок вистачило. Перша половина бабусиного життя – це пригодницький роман. Допомога підпіллю, тюрма, висилка, заміжжя, народження дитини – все там, на Колимі. Ніби й нічого доброго, але то була б не вона, якби й там не знаходила маленькі радощі – вишивка, гарна сукня і безкінечна пісня… Що б там не було. «Я вам не бабця, а поважна пані», – казала нахабам на вулиці у свої понад 90.
Про неї можна розказувати безкінечно, її присутність у всіх деталях в нашій хаті. Вона залишила величезний спадок, який потягне на окремий альбом – книги спогадів і пісенники, гердани і вишиванки, орден княгині Ольги врешті. Сьогодні ділюсь мудрістю від бабці Ліди, яку вона не встигла сформулювати, але так жила. Любіть життя і воно любитиме вас довго-довго”.