Бідні заплатять багатим Слава колишнього кандидата, а нинішнього президента, що пообіцяв знизити тарифи, не дає спати українським політикам. Останнього тижня з усіх сторін звучить: “тарифи будуть чесними”. Ініціатором “карколомних змін” тарифної політики став не хто інший, як глава уряду Володимир Гройсман. Схема проста. Людям пояснюють, що уряд нарешті переможе “комунальних баронів”. Мовляв, це вони здирають останню свитинку з бідного населення в той час, як “Нафтогаз” опускає ціни. Проте правда виглядає трохи по-іншому. Вона настільки разюча, що навіть перед виборами, коли, як говорив залізний канцлер німецької імперії Отто фон Бісмарк, брешуть найбільше, не всі міністри готові брати на себе відповідальність за брехню. Четверо міністрів розкритикували рішення Кабміну. Віцепрем’єр-міністр Степан Кубів, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко та міністерка фінансів Оксана Маркарова прямо заявили, що тарифи мають бути економічно обґрунтованими, а будь-які накази в економіці у стилі: “Тарифи, стій! Раз-два!” — матимуть погані наслідки. Зокрема, Україна може втратити фінансову підтримку міжнародних донорів.

Комунальні підприємства будуть знищені, а люди залишаться зовсім без тепла. Що відбулося насправді? По-перше, у місцевих громадах немає практично жодного механізму впливу на тарифи, окрім впровадження енергоефективних технологій. Громади активно працюють над цим, навіть залучають кредитні кошти. Але енергоефективність потребує тривалого часу на впровадження і головне — великих коштів. У більшості країн пострадянського табору, наприклад, у Польщі, енергоефективність впроваджували на державному рівні і за державний кошт. По-друге, уряд відповідальний за вимивання коштів з комунальних підприємств. Саме урядовими постановами регулюється автоматичне перерахування коштів продавцям газу, які знаходяться в руках олігархів. Тобто, скажімо, з кожної отриманої гривні виробник тепла, не тримаючи її навіть “в руках”, автоматично віддає частину (до 90 % виручки) газовому монополісту. Відтак у підприємств немає обігових коштів на проведення ремонту і впровадження тих технологій. По-третє, останні роки уряд регулярно підвищував вартість газу для комунальних підприємств. При цьому забороняв змінювати тариф на тепло для населення. Тобто комунальники давно працюють у збиток. Формально для людей знизили ціну на газ, але підприємство-виробник тепла платить, як і раніше. Скажімо, раніше з кожних 100 грн. сплачених за тепло 90 грн. потрапляли в руки газових олігархів-монополістів. Тепер уряд Гройсмана хоче, щоб населення платило 85 грн. з кожних 100 грн., але комунальне підприємство і надалі платитиме за газ 90 грн.

Уряд Гройсмана хоче повісити газовий зашморг на місцеву владу і звинуватити її в майбутньому у зриві опалювального сезону 20192020 рр. Зупинити розвиток і змусити жебрати На практиці це означає, що збиток змушені будуть компенсувати за рахунок бюджетів громад. У Тернополі ми вже мали ситуацію, коли  наприкінці 2018 року через невиконання державою своїх зобов’язань місто змушене було десятки мільйонів витратити на зарплати лікарям та вчителям. Ці кошти, до речі, також могли піти на оновлення мереж теплопостачання, ремонт дворів, дахів та під’їздів. Сьогодні той же фокус роблять вже з теплокомун- енерго. Якщо практика збережеться, то на місцях доведеться зупинити ремонт міст, почати скорочувати пільги на перевезення населення, зменшити витрати на садочки і школи. Проте навіть така “економія” не врятує. Громади стануть жебраками, залежними від наступного уряду. Комфорт життя погіршиться. А взимку ризикуємо залишитися без тепла. Міністр ЖКГ Геннадій Зубко звернув увагу і на той факт, що “зниження тарифів” стосується лише восьми міст обласного значення. Натомість інші міста залишаються поза дією постанови, яка є в принципі несправедливою. Усі члени уряду, дотичні до економіки, звертають увагу, що нові ініціативи загрожують комунальним колапсом, що може спровокувати соціальний хаос, коли у будинках просто не буде тепла. А що ж з газовими олігархами? Це рішення не торкнеться газових олігархів. Вони і далі отримуватимуть стабільно свою плату. За наш з вами рахунок. Тож пояснень може бути лише два. Перше — це бажання уряду Гройсмана «сподобатись» новому господарю Банкової, зрадивши попереднього. Друге — свідома політика “керованого хаосу” в інтере- сах зовнішнього ворога. Недарма ж зниження тарифів обіцяють найбільше ті політичні сили, які фінансуються газовими олігархами. Сьогодні багато з них йдуть до парламенту, щоб підсилити політичне лобі тих, хто руйнує громади. Тож, схоже, що бідні знову заплатять багатим.

Василь Вербний