Саме так, з великої літери, це слово колись вимовляв «останній романтик театру», нині, на жаль, покійний художній керівник «шевченківців» Михайло Форгель. І саме він свого часу відродив і на своєму невичерпному ентузіазмі проводив фестиваль “Тернопільські театральні вечори”. Тому кожного разу, коли приймаємо «Театральні вечори», вшановуємо і світлу пам’ять Михайла Якубовича… А приймаємо «Театральні вечори» цьогоріч уже вп’ятнадцяте… І з  17 до 24 вересня місто знову живе театром, приймаючи XV Всеукраїнський фестиваль “Тернопільські театральні вечори. Дебют”,  присвячений 130-річчю видатного діяча українського театрального мистецтва Леся Курбаса, обговорюючи вистави  у маршрутках і магазинах, у спортзалах і кафе, на парах й на роботі… “Ой, а ви вчорашню виставу бачили? – Так, так сподобалося, так плескала, що аж руки нині ниють…”; “А на завтрашню виставу квиточок уже купили? — Та де, їх вже всі розібрали, треба було ще тиждень тому купувати…” Так, квитки на фестиваль (вартістю одного походу в кіно —від 50 до 70 гривень) і справді розходяться, мов гарячі пиріжки. Бо ж і дивитися, і обговорювати є що: на найбільшу мистецьку подію краю прибули театри зі Львова, Києва,  Чернівців, Луцька  та Рівного. Вісім днів, дванадцять вистав: кращі театри України змагаються не за звання і нагороди, а перш за все за любов глядача… Тернопільська публіка на компліменти та оплески акторам та режисерам не скупиться, а вони, у свою чергу, запевняють, що наші театрали — найуважніші, найвдячніші, найвідданіші, і узагалі — най-най!.. І, зважаючи на те, які овації гримлять після кожної вистави, охоче віриш, що це не просто ввічливі «реверанси», а щира правда!

Коли комедія — трагічна…

У місто завітав фестиваль — і це видно по святково вбраних людях, котрі двічі на день близько 16-ої та 19-ої  скупчуються біля сходів нашого театру, чути по розмовах у маршрутках та магазинах („А як вам вчорашня вистава?” — „Ой, ви знаєте, аж дух перехопило…”), зрештою, флюїди свята витають у самій атмосфері життя міста… Місто іще живе фестивалем, і крапку ставити ще зарано, проте враженнями від побаченого та анонсами того, що ви ще встигнете подивитися, «НОВА…» поділиться охоче…

Відкрили «Театральні вечори» у неділю, 17 вересня, учасники столичного перфомативного театру «BEDLAM» виставою на малій сцені театру –  трагедією  “Криваве весілля” за твором  Фредеріко Гарсії Лорки. Дуже оригінальна і небанальна постановка, в якій немає нарочитої ілюстративності, буквального наслідування тексту, а передається філософський зміст твору. Музика і пісенні речитативи, здається, самі диктують є тілу рух, а рух наче народжує музику…

А того ж дня увечері на велику сцену нашого драмтеатру прикотилося…  «Колесо»!   Київський академічний театр “Колесо” вразив виставою-гротеском Миколи Куліша на “Блажений острів, або Отак загинув Гуска”. Цього року подвійна дата драматурга: 125-річчя з дня народження і 80-ті роковини з дня загибелі- Миколу Куліша  разом із театральним режисером Лесем Курбасом, 3 листопада 1937 року було розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія).

«Після цієї вистави стає зрозуміло, за що більшовики розстріляли Куліша та Курбаса, —  зазначив народний артист  України, голова журі фестивалю Федір Стригун. Це нібито комедія, але така болюча і справжня, що тут не сміятися, а плакати треба…  Вона сучасна і спонукає кожного заглянути собі в душу, звіритися, чи не може це знову повторитися. Якби в Росії цю виставу поставили, то актори не дограли б її до кінця, їх забрали б у кайданки… »

Комедія Альдо Ніколаї «Любов до скону» Волинського академічного театру з пікантною позначкою «18+»  — легка, але в той же час не «порожня». Про відчуття міри, про ступінь свободи, який ми даємо один одному, про те, що шлюб не повинен ставати в’язницею…

Рок-«бомба» із Рівного

Але справжньою фестивальною «бомбою», що «вибухнула» на всю потужність, стала рок-опера «Біла ворона»!  Легендарна українська рок-опера «Біла ворона», що народилася зі співпраці композитора Геннадія Татарченка та поета Юрія Рибчинського. Це історія про сміливу юну Орлеанську Діву Жанну д’Арк, яка змінила хід історії своєї країни та розпалила жагу до свободи у серцях багатьох. Історія про те, як важливо бути небайдужим та дієвим учасником долі своєї країни, нехай ти навіть тендітна діва і проти тебе сильні світу цього! Важливо одне: залишатись не просто “білою вороною”, а мати “вибілену” душу, незаплямовані помисли, світлу мету, чисті руки і Бога у серці…

Проте не поспішайте кусати собі лікті, якщо не побачили чогось із вищеописаного: попереду ще епатажна вистава про жінок «Бути знизу» від Дикого театру, жива історія «Кольори» за п’єсою нашого сучасника, драматурга Павла Ар’є,  «Украдене щастя» за Іваном Франком від улюбленців тернопільської публіки — «заньківчан»…  А закриють фестиваль наші актори музичною комедією «Сорочинський ярмарок» за Миколою Гоголем.