На цій посаді він замінив одіозного прислужника діючого режиму Ігоря Гриніва, а до того був у Верховній Раді представником Президента. Стрімка кар’єра уродженця смт. Решетилівка, що на Полтавщині, м’яко кажучи, вражає. Попри смазливо-лакейську зовнішність, він не відзначається ні особливою освітою, ні розумом, ні діяльністю, а до того ж має далеко неоднозначну репутацію, що, одначе, немов за помахом чарівної палички, не завадило йому одразу потрапити, як кажуть, “із грязі — і в князі”.

Вперше про Герасимова почули у 2012 році, коли він висунув свою кандидатуру в народні депутати України на мажоритарному окрузі № 51 у Горлівці. У цьому місті Герасимов ішов на вибори як представник “команди Сергія Шахова” — одіозного підприємця зі Стаханова Луганської області, а нині нардепа ВР з групи “Воля народу”. Як гласить народна мудрість, “скажи мені хто твій друг — і я скажу, хто ти…” Сергій Шахов відомий на Донбасі як виходець із кримінальних кіл за кличками “Кіт” та “Валютчик” і близько пов’язаний з оточенням Януковича, зокрема, із сім’єю Пшонки. На парламентських виборах 2012-го ця “команда”, чи то б пак, “шайка” висувала своїх кандидатів на мажоритарних округах у Донецькій та Луганській областях і “прославилась” хіба тим, що застосувала (як на той момент) “революційну” схему підкупу виборців. Члени “команди Шахова” роздавали виборцям на своїх округах спеціальні “членські книжечки”, що нагадували своїм виглядом партквитки КПРС. Для одержання такої книжечки достатньо було показати прописку. Кожна книжечка складалася з 30-ти відривних талонів, кожен із яких, у свою чергу, можна було “отоварити” за 50 гривень. Отримавши такий “партквиток”, виборець повинен був ходити з ним на мітинги та зустрічі з участю представників “команди Шахова” і міняти відривні талони на гроші у “контролерів”. Схема працювала досить ефективно. Завдяки їй на “шаховські” мітинги й зустрічі збиралося завжди багато людей, хоча самі члени “команди” були мало кому відомі. Самі “шаховці” роздачу грошей називали “благодійною допомогою”.

Більше того, і Артур Герасимов, і ще один представник “команди Шахова” — київський підприємець Володимир Поддубний, який балотувався на сусідньому 52-ому мажоритарному окрузі, були у Горлівці взагалі чужаками. Однак народові дуже сподобалися “червоні книжечки” і “талончики” від кандидатів. Тому їхні виступи користувалися у місті популярністю. Інформацію та відеоматеріали про те, як шайка Шахова купувала виборців у 2012-ому на Донбасі, можна і сьогодні з надлишком знайти в інтернеті. За даними сайту Gorlovka.ua, загальна кількість одержувачів “благодійної допомоги” в округах № 51 і № 52 складала 20 000 осіб. Однак у підсумку це не допомогло ні Герасимову, ні Поддубному виграти, обоє вони зайняли на своїх округах другі місця.

Цікаво, що працював тоді в Горлівці на “команду Шахова” ще один громадянин, який “прославився” дещо пізніше. Це — Ігор Бєзлєр, у той час ще не кривавий терорист на прізвисько “Бєс”, а відставний спецназівець і недавній директор КП ритуальної служби з промовистою назвою “Простор”. Бєзлєр у Горлівці відповідав за безпеку Герасимова і Поддубного. І хоча згодом Герасимов неодноразово намагався відхреститись від польового ватажка бойовиків, стверджуючи, що він у нього був лише водієм, Поддубний у своєму інтерв’ю за 2012 рік однозначно підтвердив, що Ігор Бєзлєр відповідав у “команді” за порядок виборчої кампанії й давав “шаховцям” своїх людей.

Після фіаско на виборах’2012 Артур Герасимов кудись так само безслідно зник, як і з’явився. Його наступна поява в публічній політиці припала вже на 2014-ий рік, після різкого посилення впливу Петра Порошенка. Він ще раніше заявляв про свою близькість із шоколадним олігархом, в агітаційних матеріалах на виборах’2012 відкрито стверджував, що Петро Порошенко як міністр економічного розвитку в уряді Азарова-Януковича підтримує його кандидатуру, а після Революції Гідності влився в організовану зграю “дерибанщиків” України “по-новому”. На позачергових парламентських виборах 2014 року йому вже не довелося ризикувати, виставляючи свою кандидатуру на окрузі. Він пройшов до ВР за списками “Блоку Петра Порошенка”, де виконував роль “смотрящого” за Донецькою областю. Зокрема, у 2014-ому очолював на Донеччині виборчий штаб Порошенка, займаючись спершу президентською, а згодом парламентською кампанією. Там з його ім’ям пов’язаний цілий ряд гучних скандалів. Герасимова звинувачували у продажу виборів на деяких мажоритарних округах, а також у продажу міських партійних організацій БПП місцевим олігархам, які банально купували партійні пости.

Зокрема, у Краматорську члени ОВК відкрито заявляли, що Герасимов “злив” округ “регіоналу” Максиму Єфімову, який і “переміг”. Багато запитань викликає зв’язок Герасимова з нардепом Олегом Недавою, який пройшов до ВР у 2014-ому по мажоритарному округу у Вуглегірську. Як відомо, після бойових дій у січні-лютому 2015 року ця територія відійшла до окупованих, відтак Недава фактично залишився без округу, зате по факту представляє у Верховній Раді інтереси лише однієї людини — одіозного олігарха Юрія Іванющенка, відомого під псевдо як  Юра Єнакієвський, який є близьким соратником і другом екс-президента-втікача Януковича і в компанії “Карпатибудінвест” якого Недава працював топ-менеджером. Як могла спрацювати зв’язка Недава — Герасимов у “відбілюванні” корупційних капіталів Іванющенка і скільки на цьому можна заробити, — можна лише уявити і краще судити про це читачам.

Ім’я “смотрящого” Герасимова фігурувало в скандалах і під час місцевих виборів наприкінці 2015-го. Сергій Несторов, який очолював Маріупольську міську організацію БПП, прямо звинувачував Артура Герасимова в тому, що той продав партосередок місцевому бізнесмену Юрію Тернавському. Схожа історія відбулася і в Слов’янську, де з ініціативи Герасимова і Недави було усунуто з посади в. о. мера цього міста українського патріота і безкомпромісного борця з Партією регіонів Олега Зотова…

Однак, якщо для побудови справді незалежної, суверенної, правової і демократичної держави усе це речі неприйнятні, то для декого на верхівці українського Олімпу це, навпаки, достоїнства і гроші не пахнуть. Очевидно, у Порошенка інші, ніж у народу і цивілізованого світу цінності та критерії, а отже, є всі вагомі підстави, щоб просувати сумнівну особу з таким бекграундом кар’єрною драбиною. Спочатку “ніякий” Герасимов із донецького “смотрящого” став нардепом, згодом — представником Президента у Верховній Раді, а тепер — головою найвпливовішої фракції у парламенті. Все йде до того, що невдовзі прізвище Герасимова стане в один ряд з прізвищами інших представників оточення Порошенка — Кононенком, Березенком, Грановським, Луценками…

Як відомо, щоб кум Юра без відповідної освіти став генпрокурором, за ніч поміняли закон. А позавчора ще й кума Іра Луценко стала замість Герасимова представником Президента у Верховній Раді. Якщо щось змінилось у цій країні після Революції Гідності, то хіба лише те, що замість однієї Сім’ї прийшла ще ненажерливіша…

Уляна Паньків