Ану, народ, зізнавайтеся, які асоціації виникають у вашій голові, коли до вух доноситься слово «Канари»?.. Ну так-так, звісно, бірюзовий океан, золотий пісок і пальми, як із реклами «Баунті»… Проте якщо ви думаєте, що відпочинок на Канарах — це «матрасно» і дорого, то…  глибоко помиляєтеся!

Як щодо різноманіття гір, магічних лісів, одного з найвищих в Європі вулканів, «марсіанських» пустель, глибоченних каньйонів, чорних пляжів,  екзотичних фруктів і крутезних безкоштовних кемпінгів? Усе це «на власній шкірі» випробували знані тернопільські любителі та професіонали мандрів  Андрій Плішко з дружиною Оленою та двома маленькими донечками Катрусею і Олею.  Сімейний відпочинок теж може бути активним, довели вони, піднявшись усі разом на найвищу вершину Іспанії та третій за величиною вулкан у світі — вулкан Тейде висотою 3718 метрів! А свої канарські пригоди охоче розповіли під час вечора розповідей про мандри «Пройди-світ».

Коли мандри — справа сімейна

Для їхньої сім’ї мандри — не просто хобі чи захоплення, а «прошита» базова опція, як, наприклад, їсти чи пити, органічна частина їх самих. Власне, свого часу саме у турпоході тернополянин Андрій з на той час киянкою Оленою і познайомилися, тож не дивно, що весілля вирішили відгуляти небанально:  організувавши святковий весільний сплав на Дністрі. Це було понад сім років тому, а нині у мандрах та на сплавах їм складають компанію і донечки: 6-річна Катруся та майже 2-річна Оля.  Нині Андрій та Олена — члени потужної туристичної команди TURE, в їх активі — лижний, водний, піший, спелео- та велотуризм. Андрій — керівник діяльності туристичних кемпів, інструктор, кандидат у майстри спорту із спортивного туризму, Олена – консультант з грудного вигодовування.

— Так склалося, що ми відпочиваємо зазвичай у період ближче до осені-зими, — «відлітаємо у вирій», — жартує Андрій, — тож, обираючи серед різних варіантів, ми керувалися такими критеріями як теплий клімат та різноплановість ландшафту,  безпека та доступний переліт. Так виникла ідея із Канарами, а саме — трьома островами Канарського архіпелагу: Тенеріфе, Фуертевентура та  Ланцероте. Найзручнішим по вартості та логістиці авіаперевізником виявився Ryanair:  заплативши 300 євро за квитки для нас чотирьох туди і назад (летіли з Кракова), нам вдалося зекономити на квитках, які зазвичай складають левову частину бюджету поїздки.

Кемп — безкоштовно, а от фрукти — втридорого

 Найбільше, власне, нам доводилося «розкошелюватися» на оренду авто: 15-20 євро на день, за умови попереднього бронювання.  Процес бронювання простий, вартість палива досить бюджетна, —  до 1 євро, а дороги, якщо порівнювати з нашими, просто-таки в ідеальному стані. Це стосується як запаморочливих серпантинів на висоті 2 тисячі метрів а-ля «відчуй себе шумахером», так і автобанів з шаленим трафіком.  Зважаючи на те, що ми на одному місці надовго не затримувалися, нашому «сімейному підряду» було дуже зручно мати під рукою «пересувний сейф на колесах», куди можна закинути речі та продукти.

Жили ми зазвичай у кемпінгах: облаштованих місцях відпочинку, де можна розпалити вогнище,  прийняти душ і поставити намет. Причому все це — безкоштовно, проте оскільки охочих заночувати у таких кемпінгах є чимало, місця там слід бронювати завчасно.  Ми чергували відпочинок у високогірних кемпінгах із таборуванням біля океану. В принципі,  на океанському узбережжі не можна ставити намети, проте якщо стати на ночівлю пізно увечері і нікому не заважати, то все обійдеться…   Час від часу ми орендували житло, а за якийсь час знову переходили на наметний варіант.

Щодо харчування, то ми взяли з собою для дітей звичну для них їжу, бо місцева кухня не завжди була їм до вподоби. Здивувало, що там дорогі фрукти-овочі: скажімо, ті ж апельсини-банани, які ростуть на кожному кроці, удвічі дорожчі, ніж привозні в Україні.

 Поближче до природи — подалі від людей

— Упродовж усього відпочинку, — розповідає Андрій, — ми намагалися поєднувати вилазки у гори та купання в морі, шукаючи компроміс між тим, що подобалося нам і що могли діти… Спершу ми взялися за освоєння Тенеріфе – острову, де сюрреалістичні утворені лавою ландшафти нагадують поверхню місяця, а на пляжах вулканічний пісок чорний і аж масний…  Загалом, якщо ви хочете багато купатися “в морі”, то Канарські острови можуть вас розчарувати. Океан буває дуже неспокійний, зате тут справжній рай для серферів. Бували, звичайно ж, пляжі з «прирученими» хвилями та завезеним аж з Африки білесеньким піском, але і відпочиваючих там теж було занадто багато… Нам же подобалося бути поближче до природи та подалі від людей.

Щоб познайомитися зі справжньою культурою Тенеріфе, варто відійти якомога далі від торованих шляхів. Справжні незвідані коштовності ховаються у невеличких містах і поселеннях, розкиданих по всьому острові, кожне з яких — це окремий мікросвіт зі своїми традиціями та ритмом життя.

Зрештою, не Тенеріфе єдиним: за час канарських вакацій ми відвідали ще два острови. Дуже оригінальний «острів вулканів» Ланцероте, де можна оглянути  кратери вулканів, які були діючими не так давно, і…  фантастичні виноградники на схилах цих же вулканів та острів Фуертевентуру за сто кілометрів від Марокко, де подих Африки відчувається у всьому: і  в піщаних бурях, які тут бувають час від часу, і у відсутності рослинності.

А на «десерт» відпочинку ми «приберегли» сходження на вершину вулкану Тейде  — найвищу вершину Іспанії та третій за величиною вулкан у світі.

День перед тим, коли ми усім сімейним підрядом пішли «в розвідку», я захопився і сам вийшов на його вершину, а наступного дня  ми уже піднялися туди усім сімейством. Щоправда, зваживши на дітей, обрали варіант-«лайт»:  спершу піднялись на підйомнику до верхньої станції канатної дороги на висоту 3555 м, а звідти здійснили успішне сходження на вершину Тейде. Олю Олена несла у слінгу, а Катруся ішла сама.  Такими були наші  Канари: можливо, далекими від реклами «Баунті», проте сповненими драйву, пригод та незабутніх вражень!