Між селом Підгірне та м. Винники, поблизу заправки WOG, на зустрічну смугу йому виїхала військова вантажівка КрАЗ. Тернополянин дивом залишився живий — передню частину його автомобіля Volkswagen T5 вщент зім’яло. З ним у бусі того ранку їхали шестеро пасажирів, усі вони теж отримали травми, швидка доправила їх до однієї з львівських лікарень. Отримавши першу допомогу, наші земляки вирішили приїхати до Тернополя і тут продовжити лікування. Олександр нині перебуває в Тернопільській університетській лікарні, інші потерпілі лікуються вдома. Наразі їхньому життю ніщо не загрожує.

Попередньо встановлено, що через складні погодні умови — сніг та ожеледицю — військова вантажівка вилетіла на смугу зустрічного руху, де зіштовхнулась із мікроавтобусом. Про це повідомили у військовій службі правопорядку, яка з’ясовує обставини ДТП. «Проведено медичне обслідування ймовірного винуватця пригоди, алкоголю в його крові не виявлено. За цим фактом територіальне управління Державного бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за ст. 415 ККУ — порушення правил експлуатації, водіння бойових, спеціальних чи транспортних машин, які спричинили середньої тяжкості тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілих», — прокоментував заступник начальника слідчого відділу ДБР Святослав Притула.
«НОВА…» поспілкувалася з потерпілим Олександром у лікарні. Чоловік розповів, що на свято Андрія їхав із рідними та друзями до Львова. Залишалося кілька кілометрів до обласного центру, як раптом сталася аварія.

— Зі мною їхали дружина, донька, сестра зі своїм сином та її подруга з дитиною. Усього нас було в авто семеро, — каже Олександр. — Два військові автомобілі прямували зі Львова протилежною смугою. Раптом я помітив, що один із них — бензовоз — почав перелаштовуватися на мою смугу. Схоже було, що водій, можливо, хоче повернути на заправку, яку я минув праворуч. Я максимально притиснувся бусом вправо, плавно натиснув на гальма. Швидкість мого авто була невисока. Дорога була слизька, я намагався їхати якомога обережніше, адже в салоні були діти. Та раптом бензовоз розвернуло на мене… Удар був неминучий. Проскочити вперед я не міг, бо переді мною була припаркована фура. Якби я на частку секунди швидше проїхав, то вантажівка вдарила б у салон мого авто. А це було б ще страшніше — пасажирів зім’яло б, бо у тій частині буса нема стійок. Не знаю чому військове авто завернуло на нашу смугу. Можливо, водій задрімав, а його помічник став гальмувати і не впорався з керуванням. Але це лише мої припущення, справжню причину встановить слідство. До речі, розслідує справу територіальне ДБР, оскільки — ДТП сталася за участю військового авто.
«Ми не хотіли… Ненавмисне…» — єдине, що сказали нам двоє військових, які після зіткнення вийшли з бензовоза і підійшли до мого авто. Я був притиснений зім’ятим металом, не міг навіть ворухнутися, а тим більше вийти з авто. «Відчиніть задні двері, щоб діти та жінки вийшли!» — благав я військових, бо розумів, що бус може спалахнути, у мене був повен бак пального. Я був готовий до найгіршого… Добре, що спрацювала подушка безпеки, добре, що бензовоз після удару не перекинувся, бо інакше ми б усі згоріли… Приїхала поліція, три швидкі, рятувальники. Щоб вийняти мене з буса, розрізали передню частину авто. Нам запропонували їхати до лікарні. Ми були всі в стані шоку. У лікарні нам надали першу медичну допомогу, у мене діагностували перелом руки — наклали ґіпс, глибоке розсічення коліна зашили. Мене хотіли покласти до львівської лікарні, та я відмовився, бо вирішив лікуватися у Тернополі. Дружина, донька та інші мої пасажири отримали забої. Донька вже двічі ходила до лікаря, бо у неї був струс мозку — крутиться голова, нудить. В однієї пасажирки розсічена голова — наклали 23 шви. Ми були здивовані, але коли вона звернулася за допомогою у Тернополі, їй чомусь відмовили у госпіталізації.
На місці аварії нас ніхто не допитував, зрештою, дивує те, що й донині ніхто не взяв у нас покази. Чомусь затягують час, боюся, щоб поки ми лікуємось, вони не фабрикували справу. Водій бензовоза теж жодного разу не зателефонував, не поцікавився нашим станом. В інтернеті я читав, що ті військові — з Кам’янця-Подільського. Водієві бензовоза 27 років. Він нібито був тверезий. У мене теж брали кров на перевірку щодо алкоголю — нічого не виявили.
Маю нині чимало хвилювань, адже бус, яким я їхав, належить моєму родичеві, я позичив у нього на поїзду. Ремонту він уже не підлягає, а вартує чимало. Наразі бус доправили на штрафмайданчик для проведення експертизи.
У мене чималий водійський стаж — за кермом із 1996 року. Маю усі водійські категорії, їздив фурою за кордон. За кермом об’їздив Італію, Бельгію, Францію, Голландію, Німеччину. Жодного разу дотепер не був учасником ДТП. Нехай Бог береже від такого… Наразі я вже найняв адвоката, будемо ознайомлюватись із матеріалами справи та домагатися справедливого розслідування.