Коли на початку лютого Мірча Луческу поставив Віктора Коваленка в основний склад донецького “Шахтаря” в матчі проти німецького “Шальке” на, як тоді видавалося, “вічно бразильську” позицію атакувального центрального півзахисника, якось не вірилося, що це надовго. Та молодий футболіст швидко продемонстрував свій талант, закріпився, і тепер про зимовий переїзд екс-лідера “Шахтаря” Алекса Тейшейри до Китаю вже ніхто не згадує. Більше того, Коваленко змусив головного тренера збірної України Михайла Фоменка задуматися над зламом захисної моделі гри команди і розміняти когось із традиційної трійки “опорників” у центрі поля Ротань-Степаненко-Гармаш, знайшовши місце в “основі” і для Віктора.

Проте для українських ЗМІ Віктор Коваленко все ще незнайомець. Минулого тижня “Шахтар” не без його допомоги з великим рахунком обіграв “Брагу” і пробився до півфіналу Ліги Європи, отож, він був в об’єктиві уваги. Нині ми пропонуємо вашій увазі інтерв’ю молодого таланта, яке він дав газеті “Команда”, а мова там йшла про єврокубковий успіх, нове жеребкування і, звісно, про перспективи збірної.

— У півфіналі “Шахтареві” протистоятиме “Севілья”. Жеребом задоволені?

— Як на мене, там залишилися однакові за своєю силою клуби. Ну що ж, будемо грати з “Севільєю”. Добра команда, яка регулярно виграє Лігу Європи, але ми зробимо все, щоб перервати переможну ходу іспанського клубу.

— Кажуть, за стилем гри “Ліверпуль” був би зручнішим варіантом для “Шахтаря”. Як ти ставишся до такої думки?

— Треба зіграти з “Ліверпулем”, щоб це перевірити (усміхається). Я не думаю, що потрібно звертати велику увагу на такі речі. Кожна команда грає у свій футбол. Найголовніше, що у “Шахтаря” існує свій стиль, і ми це вже довели. Думаю, і цього разу не будемо ні під кого підлаштовуватися.

— Ти багато знаєш про “Севілью”?

— Зізнаюся, не дуже. Бачив цю команду в справі тільки тоді, коли вона грала проти “Барселони” і “Реала”. Утім, наш тренер, як завжди, швидко заповнить цей пробіл.

— З Євгеном Коноплянкою знайомий?

— Бачилися в збірній, але особливо не спілкувалися. Лише віталися, не більше того. Безумовно, він нині — один з кращих футболістів України.

— Востаннє Коноплянка грав в “основі” “Севільї” більше місяця тому…

— Гадаю, для першого сезону в Іспанії це нормальне явище. Головне, що він виходить на поле і багато робить для команди — забиває, віддає результативні передачі. Як не крути, а якийсь час на адаптацію необхідний. Я часто спілкуюся з Бекою Вачебірадзе, який перейшов у “Бетіс”, і він теж каже, що для початку треба вивчити мову, зрозуміти нові вимоги, і потім буде все нормально.

— У “Севільї” перебуває ще один наш футболіст — Мар’ян Швед. Ти з ним десь перетинався?

— За збірну, звісно, разом грали, але я з ним особливо не спілкуюся.

— Вікторе, у матчі-відповіді з “Брагою” ти був помітною фігурою в грі “Шахтаря”. Можеш сказати, що це поки що твій найкращий поєдинок у складі донецького клубу?

— Виїзний матч з “Шальке” був, мабуть, не гіршим, хоча збоку, звісно, видніше.

— Перший гол — найважливіший. Ризикував, коли свідомо йшов на пенальті? Можна ж було і момент запороти, і жовту картку за симуляцію отримати.

— Не думаю, що був якийсь ризик. Спочатку хотів ударити, але побачив, що воротар поруч, і вирішив прибрати м’яч убік. Кіпер поставив ноги, і я вирішив падати. Там можна було і червону картку йому показати, але це на розсуд арбітра.

— Ти приймаєш такі сміливі рішення. Звідки стільки впевненості?

— Я звик так грати з дитинства. Мені довіряють, тому потрібно брати на себе ініціативу.

— Такий переконливий рахунок — і на такій стадії єврокубків! Що стало визначальним у великій перемозі “Шахтаря”?

— Згуртованість колективу. Ми всі граємо один за одного, як єдине ціле. На мій погляд, це найголовніше.

— У Лізі Європи у вас з’явився фірмовий почерк — розігруєте м’яч біля свого штрафного майданчика, виманюючи суперника, а потім проводите швидкі атаки.

— Абсолютно правильно. Таким чином ми створюємо вільні зони в атаці. Якщо м’яч туди потрапляє, то залишається просто вдало спрацювати один в один.

— В останньому матчі Андрій П’ятов виконав 44 передачі і зайняв за цим показником п’яте місце в команді. Не боїшся, що він у тебе відбере лаври плеймейкера?

— Я тільки за (усміхається). Наш воротар справді віддає багато ідеальних пасів, і це допомагає виходити з оборони в атаку.

— Поговоримо про твої недоліки. Чому ти так рідко б’єш по воротах?

— Згідний, що ударів повинно бути більше, але не завжди виходить підлаштуватися під зручний постріл. Повинна бути впевненість, що потрапиш в ціль, тому я намагаюся більше грати на партнерів.

— А партнери тебе не обділяють увагою? Раніше бразильці грали, як правило, тільки один з одним.

— Мені гріх скаржитися, на полі мене помічають, і я вдячний команді за таку довіру. Думаю, те ж скаже і Макс Малишев, який цього року теж почав грати в “основі”.

— З Факундо Феррейрою легко взаємодіяти?

— Мені з ним зручно грати. Я вловлюю практично всі його обманні рухи і в більшості моментів його розумію.

— Навесні ти не пропустив жодного матчу “Шахтаря”. Вистачить сил до кінця сезону?

— Повинно вистачити. Ми встигаємо відновлюватися, цьому в нас приділяють велику увагу. Фізично почуваю себе добре. Завжди повторюю: краще грати, ніж тренуватися.

— Що в твоєму житті змінилося за два останні місяці?

— Мені почали більше довіряти, і мене це дуже тішить. У кожному матчі  намагаюся виправдати довіру тренерів. А з іншого боку… Хода начебто не змінилася (усміхається).

— Хто, крім керівників, тренерів і партнерів, може поставити тебе на місце?

— Батьки. Мені вони не дозволяють розслаблятися і дають багато слушних порад.

— Що вони тобі сказали після матчу з “Брагою”?

— Привітали, похвалили трохи (усміхається). Кажуть, що було стільки дзвінків, ніби це вони виходили на поле, а не син.

— Прихильниць у тебе, напевно, точно стало набагато більше…

— Я на них намагаюся не звертати уваги. Одружуватися мені ще зарано.

— Чув, що весілля в ранньому віці може перешкодити футбольній кар’єрі?

— Чув, але це індивідуально. У всіх по-різному. Комусь — заважає, комусь — навпаки.

— Не так давно ти дебютував у складі національної збірної України. Залишився задоволений першими матчами в головній команді країни?

— Звичайно, я дуже радий, що мені випала така честь, вдячний тренерам за довіру. Особливо в другому матчі, в якому провів на полі всі 90 хвилин. Щоправда, якби забив або віддав голевий пас, було б набагато краще.

— Тепер чемпіонат Європи у Франції стає для тебе ближчим?

— Складно сказати. Моє завдання — стабільно грати в клубі до кінця сезону, а там видно буде. Як головний тренер вирішить, так і буде.

— Першим нашим суперником на Євро’ стане збірна Німеччини, в якої дуже сильна середня лінія. Кого б ти в ній виділив?

— Усіх! Там не команда, а справжня машина. Більше за інших мені імпонує гра Тоні Крооса і Месута Озіла. Саме ці виконавці забезпечують контроль м’яча німецького колективу, задають темп всієї гри.

— Як ти ставишся до порівняння з хавбеком “Манчестер Сіті” і збірної Бельгії Кевіном Де Брюйне?

— Спочатку не надавав цьому ніякого значення, а останнім часом про це все частіше говорять. Отже, ми справді чимось схожі. Зовні (усміхається).

Джерело: НОВА Тернопільська газета