7 липня відійшов у Вічність Левко Лук’яненко. Український дисидент, колишній політв’язень і нардеп чотирьох скликань мав серйозні проблеми зі здоров’ям. У «Феофанії», куди він минулого тижня потрапив до реанімації, його лікували від наслідків інсульту. Ще давніше Левко Лук’яненко перехворів на лейкоз, а згодом мав і проблеми з тромбами, що й стало причиною інсульту. 26 років у радянських таборах, що він провів через свою боротьбу за незалежність України, разом з однодумцями намагаючись витягнути із того суцільного мороку нашу країну до світла, не минули безслідно. 24 серпня йому виповнилося б 90…
Життєвий шлях
Народився Левко Лук’яненко 24 серпня 1928 року у селі Хрипівка на Чернігівщині. Цікаво, що саме цього дня за 63 роки його улюблена Україна проголосить таку довгоочікувану Незалежність, а автором «Акта проголошення незалежності України» стане саме він!
З раннього дитинства багато читав і у своїх думках переймався долею українського народу. Наприкінці 1944 року його відправили зі школи до райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної Армії, незважаючи на вік, бо не зміг надати довідку про рік свого народження. У 1951р. вступив у комсомол, а потім і в комуністичну партію. А в 1953 році став студентом юридичного факультету Московського університету, перед цим ще закінчивши вечірню офіцерську школу. З 1958 року Левко Лук’яненко працював штатним пропагандистом Радехівського райкому КПРС, а з 1959-го – працівником адвокатури Глинянського району Львівської області. Упродовж цього періоду, а саме в 1954 році одружився. Згодом оселився з дружиною на Радехівщині.
Там він разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим, зрозумівши, що раніше обраний ними шлях є помилковим, вирішили орієнтуватися на підпільну боротьбу та створили опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, в якій виступали за конституційне відокремлення України від СРСР. За це в січні 1961 його виключили з КПРС. Львівський обласний суд засуджує Левка Лук’яненка до розстрілу «за антирадянську агітацію та пропаганду». Однак вирок згодом замінюють тюремним ув’язненням терміном на 15 років. Кару дисидент відбував у Мордовії в таборі суворого режиму ЖХ 385/7, а з 1967-го три роки у Владимирській тюрмі, потім знову у Мордовії.
10 грудня 1975 року, у День прав людини, Левко Лук’яненко разом із іншими політв’язнями оголосив голодування: саме того дня його вивезли до Чернігівської в’язниці, де утримували до закінчення терміну.
У 1976 р. вийшов на свободу та став одним із засновників Української Гельсінської групи, однак у 1977-ому його знову заарештували та засудили до 10 років в’язниці і 5 років заслання. Левко Лук’яненко вийшов на свободу через
11 років – у 1988 році. Тобто 26 років свого життя він провів в ув’язненні.
У березні 1988 року політичного та громадського діяча заочно обрали головою відновленої УГГ, яка діє як Українська Гельсінська Спілка (УГС). 23 квітня 1988 року йому запропонували виїхати за кордон, однак він відмовився, бо бачив, що ситуація в країні змінюється, вимальовується перспектива створення політичної партії. Указом Президії Верховної Ради від 30 листопада 1988 року Левка Лук’яненка було помилувано та звільнено із заслання. На початку 1989 року він повернувся в Україну.
У квітні 1990 року на установчому з’їзді УГС його обрали головою створеної на її базі Української республіканської партії (УРП). У березні 1990 року Левка Лук’яненка обрали депутатом Верховної Ради України І скликання від Залізничного виборчого округу № 196 (Івано-Франківська область). Згодом він став депутатом ще у трьох скликаннях (1994, 2002 і 2006 роки), а 16 червня 2007 року вийшов з Верховної Ради за власним бажанням. На початку 90-их був також членом Комісії з питань законодавства та законності, членом Конституційної комісії, заступником голови Народної Ради.
Що цікаво, 1 грудня 1991 року Левко Лук’яненко балотувався на посаду Президента України, але програв, набравши
1 432 556 голосів, або 4,49% (3-й результат з 6 претендентів). 18 червня 1992 року склав повноваження депутата та залишив посаду голови УРП у зв’язку з призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. Проте у листопаді 1993 року через незгоду з політикою уряду України подав у відставку та повернувся до України.
З 1998 року був головою Української асоціації дослідників голодоморів в Україні. Свого часу також був президентом Української ланки Всесвітньої ліги за свободу та демократію; членом спеціальної ради «Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» (з лютого 2001-го); членом редакційної комісії, представником Громадянського Комітету захисту Конституції «Україна без Кучми» для ведення переговорів з представниками режиму (з лютого 2001-го).
Окрім того, Левко Лук’яненко був Академіком Академії наук вищої школи України (АНВШУ, 2001), почесним доктором права Альбертського університету (1993, Канада).
Нагороди
Указом Президента України Віктора Ющенка № 665/2005 від 19 квітня 2005 року за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, визначний особистий внесок у становлення і розвиток незалежної Української держави народному депутату України Левку Григоровичу Лук’яненку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
Його нагороджували також Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (22.11.2007, за активність і наполегливість у донесенні до світової спільноти правди про голодомори в Україні у XX столітті, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність), Почесною відзнакою Президента України (орден «За заслуги» ІІІ ступеня, 1992); медаллю імені Святого Володимира «Борцям за волю України» (1991, СКВУ).
Твори
Найвідомішою роботою початку 90-их стала його книжка «Сповідь у камері смертників», у якій Левко Лук’яненко змалював свою боротьбу за незалежність України. Серед його робіт варто відзначити і такі твори: «Що далі?» (1989), «Сповідь у камері смертників» (1991), «За Україну, за її волю…» (1991), «Вірую в Бога і в Україну» (1991), «Не дам загинуть Україні!» (1994), «Народження нової ери» (1997), «У країні кленового листка» (1998), «Національна ідея і національна воля» (2008), «Незнищенність» (2008), «Де ти, доле України?» (2011), п’ятитомник «З часів неволі» (2005-2013), а також численні статті.
Висловлювання
* Той, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми діставали по
10 років тюрми і заслання.
* Російська Федерація – зменшена імперія зла – увійшла в суперечність із технічними, гуманітарними й моральними реаліями ХХІ століття й має бути демонтована.
* Існування Росії у сучасних кордонах – тимчасове. Всі імперії рано чи пізно розвалюються. Така доля, тим більше, не може оминути Росію. З давніх-давен ця держава формувалася войовничим народом, об’єднаним не на традиційній для Європи племінній основі, як, наприклад, українці, а на такій собі мисливській ідеї. Вони не думали, як облаштувати свою територію, де зорати й посіяти, а лише про те, що і де вполювати, де захопити нові землі.
* Московія – це азіатська цивілізація, вона нас гнітила більше 300 років і тому вихід з-під влади Москви означав би приєднання, відновлення зв’язків з європейськими країнами.
*Війна із Московією – це необхідна умова, і ми маємо боротися, бо тільки поборовши Москву, Україна стане по-справжньому незалежною. Вперше за багато століть Україна не має багато ворогів. Україна має тільки одного ворога, а багато держав нас підтримує.
* Завдання молодої інтелігенції – бути активними у теперішньому політичному і громадському житті. Є крайнощі. Є люди, які закликають до зброї, зробити якийсь державний переворот і замінити владу, наставити когось іншого. Але розумніші люди їх стримують, тому що підняти зброю легко, важко потім зупинитися. Політика вимагає політичної боротьби. Само не зробиться ніщо. Якщо нація хоче, щоб були зміни, вона мусить працювати, вона мусить боротися. Я знаю, що це можна зробити.
* Розбиті вщент усі ідеї, які ще зовсім недавно плекали комуністи. Про те, що українці й росіяни – братні народи, що у нас є спільні інтереси… Виявилося, що ми взагалі належимо до різних цивілізацій – європейської та азіатської.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Левко Лук'яненко, помер
