Хоростків дочекався у гості свого героя минулого тижня – минулого тижня нацгвардієць Віталій Марків відвідав свою малу Батьківщину. Важко й уявити, як зраділа візиту онука його бабуся Софія Козій, якій він писав із в’язниці зворушливі рядки: «Ви не переживайте, я тримаюсь і буду триматися, бо знаю, що вдома мене чекають, і мене не зламати, і Ви обов’язково побачите правнуків, бо я завжди повертаюся — чи то з Майдану, чи то з війни, і повернуся з тюрми, можете бути впевненими в цьому…» Так, він повернувся, як і обіцяв! Шкода, що не дожив до звільнення Віталія його дідусь Михайло Козій, якого не стало торік у жовтні, – він так чекав і так вірив, що зможе нарешті обійняти онука…
У Хоросткові Віталій Марків провів два дні – зустрівся із земляками, відвідав рідну школу та давніх друзів. Його тут уже давно чекали…
– Кілька тижнів тому я зателефонував Віталію і сказав, що ми хочемо присвоїти йому звання почесного жителя нашої громади, – розповів «НОВІЙ…» міський голова Хоросткова Степан Гладун. – Звичайно ж, додавши, що ми із нетерпінням чекаємо його тут, у Хоросткові, на його малій батьківщині, бо знаємо, що він патріот не лише своєї країни, а й свого міста…
Вирішили, що звання Віталію присвоїмо на сесії Хоростківської міської ради, а урочисто вручимо йому посвідчення вже тоді, коли він знайде час, аби завітати до нас. І от Віталій перетелефонував мені і сказав, що приїде до Хоросткова у понеділок, 11 січня. Ми вирішили підготуватися, щоб гідно зустріти земляка і зробити йому приємне – запросили на зустріч з ним його першу шкільну вчительку Стефанію Іллівну Машуту і класну керівничку Надію Ігорівну Максимчук, яка навчала його у старших класах школи.
Актова зала нашого місцевого будинку культури виявилася заповненою вщерть! Ми нікого навмисно не збирали, бо ж карантин, більше того, навіть оголошення на широкий загал не робили, але люди переповідали одні одним про приїзд Віталія і так зібралося понад сто осіб! Прийшли однокласники Віталія, його товариші, друзі, які були разом із ним на барикадах на Майдані, побратими-атовці із бригади, де він служив… Від імені усієї громади я подякував Віталію Марківу за його стійкість, незламність і віру та вручив посвідчення Почесного жителя і Подяку за мужність від Хоростківської громади. Віталій зворушливо подякував усім землякам, котрі виходили на акції у його підтримку – і в рідному Хоросткові, і далеко за його межами, усім тим, хто боровся разом з ним за справедливе правосуддя… У тяжкий для Віталія час усі хоростківчани згуртувалися і стали до боротьби за свого земляка. Ми проводили мітинги та зібрання на його підтримку, поширювали інформацію про нього у соцмережах, і дуже щасливі, що він нарешті на свободі! Я вірив, що так і буде, і був упевнений, що правда і справедливість переможуть, а Віталій з честю подолає усі випробування.
Він не здався, не зламався, вистояв і переміг! І коли він приїхав з Італії в Україну на Майдан, і коли вирішив податися в АТО – він завжди був незламним! Віталик змалку ріс патріотом – таким його ростили батьки. Ще школярем він із бабусею ходив до церкви, у нього з дитинства були закладені правильні християнські чесноти та цінності. Я давно знаю їхню родину – з рідним братом Віталієвого батька ми навіть куми, я хрестив його сина – Віталієвого двоюрідного брата, ми всі неодноразово зустрічалися. Мама Віталія Оксана уже багато років живе в Італії, а тато Михайло – в Америці. Там, в Америці, він разом зі своєю другою дружиною дуже активно організовував акції на підтримку Віталія, навіть з Америки приїжджав провідати сина в італійській в’язниці… А мама Оксана зорганізувала та підняла на підтримку Віталія потужну українську громаду Італії, а її чоловік-італієць в усьому їй допомагав і підтримував. Можна собі тільки уявити її материнське терпіння, силу і віру! І яке щастя, що в цієї історії щасливий фінал…
Після урочистостей у клубі ми з Віталієм, Діаною та побратимами ще посиділи, випили чаю, поспілкувалися. Віталій розповідав, як зняв своє життя із понад трирічної «паузи», про те, що його пріоритети, його бажання – служити Україні – не змінилися і що нині він повернувся до навчання в Національній академії внутрішніх справ. А от на запитання про політику казав, що у політиці нині він себе не бачить, у нього – інша місія…
Джерело: НОВА Тернопільська газета