І знову «Пливе кача»… І знову війна вривається до нашого міста у вигляді мікроавтобуса з темними вікнами, на лобовому склі якого білий аркуш, а на ньому — три страшні цифри… «Вантаж 200» на колінах зустрічають земляки, а новий день розпочинається прапорами з траурними стрічками… «Нас стало менше. Не на одного, на всіх…», — повідомлення про загибель нашого земляка, уродженця села Увисла Гусятинського району, майора Збройних сил України Михайла Цимбалістого відлунюють пронизливим та неймовірним болем, який б’є навідліг, а світлини з похорону, де тендітна згорьована мати обіймає хрест на могилі сина, змушують випаруватися усі слова…

«З сумом у серці повідомляємо про загибель під час виконання бойового завдання військовослужбовця Збройних Сил України Михайла Цимбалістого, —  йдеться на сторінці Тернопільського обласного військового комісаріату. —  Особовий склад військових комісаріатів Тернопільської області висловлює глибокі співчуття родині підполковника запасу Василя Цимбалістого з приводу загибелі сина та підполковнику Василю Лабаю з приводу загибелі брата. Вічна пам’ять полеглому бійцю та Слава Україні!»

У неділю, 15 вересня, майор ЗСУ Михайло Цимбалістий востаннє приїхав до своєї рідної Увисли. Під час зустрічі кортежу з тілом загиблого воїна на багато кілометрів уздовж дороги люди утворили живий ланцюг, стоячи на колінах  з лампадками в руках.  Віддавали останню шану Героєві, який закрив нас собою…   У понеділок, 16 вересня, у соборі Св. Петра у Тернополі відбулося велелюдне прощання з  Михайлом Цимбалістим. Провести загиблого Героя в останню путь зібралися сотні тернополян, однокласників (чоловік закінчив Тернопільську ЗОСШ №29), побратимів, військовослужбовців, а також просто небайдужих, котрі, не будучи особисто знайомі із військовим, захотіли віддати шану людині, яка загинула, захищаючи Україну і нас із вами…

«Так, це той самий завжди усміхнений Міша! Довго не хотів вірити, але це, на жаль, так, — написав про побратима відомий волонтер та доброволець УДА Дмитро Гайдуцький. —  Ми росли в одному районі і в одній компанії… Міша завжди був скромним, стриманим і старався бути завжди собою. Залишався справжнім чоловіком у найскладніші часи! Він жив справжнім життям і загинув як Герой! Життя віддав за країну, честь зберіг до кінця!»

«Один з тих, хто  останніх п’ять років думав лише про війну заради того, щоб про неї якнайменш думали ми, — кажуть про Михайла Цимбалістого побратими. — Він був на війні з 2014 року і брав участь в усіх ключових військових операціях. Був скромний і простий, але водночас найкращий у своїй професії…

Мав загострене почуття справедливості, був справжнім віддзеркаленням відваги та патріотизму, щирого бажання боронити свою рідну країну, уособленням   відомого вислову: “Якщо не я, то хто?”.

Михайлові Цимбалістому було 34 роки.  За даними штабу ООС, чоловік  виконував бойове завдання і отримав поранення, несумісні з життям. Посмертно його було нагороджено вищою відзнакою воєнної розвідки України – Зіркою слави – за мужність та героїзм, проявлений при виконанні службового завдання. Поховали  Михайла Цимбалістого на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі.

«НОВА Тернопільська газета» висловлює щирі співчуття сім’ї і близьким загиблого Героя.